Надворі сніжно. Ввечері приїде моя подруга Аня, тож потрібно нарубати дров і затопити лазню. З двору сусідів пахне печеною свининою. Я вже одягалася, як почула звук двигуна. Моя подруга їздить обережно, то ж це не вона. Вийшовши надвір, я побачила біля воріт автівку з літерою "Z". І звідки це? З автівки вийшов чмоня і зайшов у мій двір. Поки він не помітив, я зайшла в хату та замотала собі око бинтом. Тоді почала шукати телефон, та його ніде не було. Двері відчинилися.
– О! Жрать чо єсть?
Я дістала салат, який не шкода.
– А бухнуть чо будєт?
Він сів за стіл, знявши з плеча прогнивший наскрізь калаш. Я дістала пляшку старої горілки, і дала йому.
– Чо с глазом?
– Чоловік по п'яні вдарив.
– Аа... Ну, нє боісь, я нє абіжу.
– Ее! Куда?! - крикнув він, коли я встала з-за столу.
– Дрова рубать. "Баню" затоплю.
– О, я с табой. Люблю сматрєть, как дєфкі работают.
Ми пішли до сарайки по дрова. Я взяла сокиру, та розрубала кілька гілок.
– Чо мєдлєно так? Дай пакажу, как нада! Тока тімно чот. Свєт включі!
– Лампа перегоріла.
Я віддала йому сокиру, а сама відійшла в бік та взяла іншу. Поки він цілився, я зняла бинт та вдарила його сокирою у спину. Він впав і я вдарила знову. На вулиці щось тихенько гримнуло. Це точно Аня. Побачивши мскльську автівку, вона вистрибнула зі своєї, та забігла у двір, де я якраз витягала мскля до воріт.
– Оце підаруночок!
– Ага. Допоможеш?
Ввечері прийшли сусіди, принесли мнєско. Залишки мскля ми повісили на дереві для краси.