Окови буденності
Алорія Реґенмонд
Я марила життя усе своє: Про щастя, мир, дружбу і кохання, Та потонули ті дитячі мрії та бажання. Кожен день тепер, як часовбивання. Бува, як гляну на небо, Слізьми обличчя умиваю, І лиш одна думка: "Чому я не літаю?" Та кожного разу лиш зітхаю А так хотілося б у синяву ту польнути, Миру того небесного черпнути, До тиші і спокою полинути, І навіки там уснути. Та не бути цьому, доки тіло тримає, І за ноги мене цупко хапає Буденність, що й передихнути не дозволяє Від щоденної турботи, яка все отравляє. І можливо колись, я звільнюся від пут, От тоді я забудуся, усміхнуся і від усіх смут Щезну - до неба прилину й там залишусь, Та якось росою на землю спущусь.
2020-09-01 10:52:29
9
0
Інші вірші поета
Клітка
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1884
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15821