Окови буденності
Я марила життя усе своє: Про щастя, мир, дружбу і кохання, Та потонули ті дитячі мрії та бажання. Кожен день тепер, як часовбивання. Бува, як гляну на небо, Слізьми обличчя умиваю, І лиш одна думка: "Чому я не літаю?" Та кожного разу лиш зітхаю А так хотілося б у синяву ту польнути, Миру того небесного черпнути, До тиші і спокою полинути, І навіки там уснути. Та не бути цьому, доки тіло тримає, І за ноги мене цупко хапає Буденність, що й передихнути не дозволяє Від щоденної турботи, яка все отравляє. І можливо колись, я звільнюся від пут, От тоді я забудуся, усміхнуся і від усіх смут Щезну - до неба прилину й там залишусь, Та якось росою на землю спущусь.
2020-09-01 10:52:29
9
0
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
62
4
7784
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4248