Мій краю
Анастасія Ковальська
О мій краю... Ти вимолюєш гріхи тих , хто вмирає . Ти просиш прощення у Бога , за те Що випала така дорога . Твого болю не чутно , бо голосно б'ють дзвони сумні . Твого суму не видно , бо туманом покрились муки гіркі. Сини твої страждають , щоб у раю потім цвісти . Думки твої блукають , бо прихистку їм не знайти Ти плачеш ночами , коли важкість стикає груди твої . Але сльози витираєш гучними боями , що котяться по землі . Твій шлях тереном вкритий , важко по ньому іти. Але ти не розбитий , краю , ти мусиш цвісти ! Ти будеш цвісти ! Рости ! Кров'ю і потом Крізь віки свою славу нести .
2020-11-15 14:29:48
9
0
Інші вірші поета
Забутті слова Напиши мені пісню Варто пам'ятати Страхи
Інші поети
Yantsya
@jankaa
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4139