Вірші
Всі
Напиши мені пісню
Напиши мені пісню , маестро
Тай таку , щоб німіли вуста .
Хай заграють ту пісню оркестри ,
Нехай чують її всі міста .
Закохай її в мене , звичайно
Хай почує мелодію струн .
Поверни її спокій негайно ,
Я сама розкажу про свій сум .
Хай та пісня буде мені святом ,
Щоб , почувши її , я цвіла .
Ох маестро , не прошу ж багато .
Якби ж я попросити могла …
Нехай чують відлуння пісенне
Всі поети , мистецтва творці .
В ньому чують бажання блаженне ,
Що помітно в моєму лиці .
Може серед творців і поетів
Я знайду , власне , долі творця
Хто той спокій мені подарує ,
Хто мій смуток сховає з лиця .
Він напише мені власну пісню ,
Особливу , чарівну , свою .
Ну а поки, чудовий маестро ,
Я лиш вам його біль віддаю .
23
2
4469
Залежність
Своїм волоссям , тілом , вустами ,
Своїми думками , очима , словами
Змушуєш в тобі розчинитись ,
Забутись , втратити розум , закритись .
Я не можу чути твій запах ,
Я не можу відчувати твій дотик .
Ти маниш мене здалека ,
До тебе дорога далека .
Гарячий погляд лиш у сні помічаю ,
Гарячі вуста тільки там відчуваю .
Ти мене маниш дико , невпинно .
Часом так міцно , часом невинно .
Я відчуваю поволі залежність ,
Твоє бажання , тобі належність .
Ти зупиняєш мій дух , мій спокій .
Я чую тільки подих глибокий .
Це може дурість , абсурд суцільний .
Але час, так здається , повільний
Ти – вільний ,
Я – тобою божевільна .
Ти став мені як примара , хотіння .
Міцним стає , та отруйним коріння .
Подібних тобі я в світі шукаю
Та суть лише твою відчуваю .
9
2
400
Варто пам'ятати
Пройдені дороги - час забутий ,
Брама , що зачинилась назавжди.
Здавалося б , не можна осягнути
Які тортури довелося перейти .
Немов вода , збігає час невпинно ,
Все , що навколо - відлітає в далечінь
Та тільки одне слово - "Україно"
Тремтіло на вустах у поколінь.
Забутті муки , перегорнута сторінка
І все , що кажуть нам - таке пусте .
Своє у кожного життя , своя зупинка,
І не згадаєш ти той час ніде.
А ти ж забудеш про страхи і перепони ,
Що з нами увінчались назавжди
Про ту пролиту кров , тривожні дзвони ,
Про всі пригнічені серця і наслідки біди .
І юні очі , що заплющились навіки ,
Ті сліз дороги , що травою поросли
Тобі, можливо , важко зрозуміти
Але ж, слова нам покоління донесли.
В своїх стражданнях , катуваннях, муках ,
Заплаканих очах , недоспаних ночах ,
Чи можеш ти тепер про це забути ?
Й не бачити різниці в цих речах .
Але гудять ще дзвінко наші сурми ,
Не вкрали в нас свободу , не змогли ,
Нехай для ворога лиш будуть вічні тюрми ,
Бо наші сотні тисяч полягли .
Нехай Вкраїна буде в першу чергу для людини ,
Хто цінуватиме щомиті тут життя ,
І є свідомим у наш час громадянином .
Не даймо цьому відійти у небуття
9
0
441
