Анастасія Ковальська
@Anastasia_Poetry_
Живу в гармонії з природою 🌿
Вірші Всі
Напиши мені пісню
Напиши мені пісню , маестро Тай таку , щоб німіли вуста . Хай заграють ту пісню оркестри , Нехай чують її всі міста . Закохай її в мене , звичайно Хай почує мелодію струн . Поверни її спокій негайно , Я сама розкажу про свій сум . Хай та пісня буде мені святом , Щоб , почувши її , я цвіла . Ох маестро , не прошу ж багато . Якби ж я попросити могла … Нехай чують відлуння пісенне Всі поети , мистецтва творці . В ньому чують бажання блаженне , Що помітно в моєму лиці . Може серед творців і поетів Я знайду , власне , долі творця Хто той спокій мені подарує , Хто мій смуток сховає з лиця . Він напише мені власну пісню , Особливу , чарівну , свою . Ну а поки, чудовий маестро , Я лиш вам його біль віддаю .
23
2
4458
Залежність
Своїм волоссям , тілом , вустами , Своїми думками , очима , словами Змушуєш в тобі розчинитись , Забутись , втратити розум , закритись . Я не можу чути твій запах , Я не можу відчувати твій дотик . Ти маниш мене здалека , До тебе дорога далека . Гарячий погляд лиш у сні помічаю , Гарячі вуста тільки там відчуваю . Ти мене маниш дико , невпинно . Часом так міцно , часом невинно . Я відчуваю поволі залежність , Твоє бажання , тобі належність . Ти зупиняєш мій дух , мій спокій . Я чую тільки подих глибокий . Це може дурість , абсурд суцільний . Але час, так здається , повільний Ти – вільний , Я – тобою божевільна . Ти став мені як примара , хотіння . Міцним стає , та отруйним коріння . Подібних тобі я в світі шукаю Та суть лише твою відчуваю .
9
2
387
Варто пам'ятати
Пройдені дороги - час забутий , Брама , що зачинилась назавжди. Здавалося б , не можна осягнути Які тортури довелося перейти . Немов вода , збігає час невпинно , Все , що навколо - відлітає в далечінь Та тільки одне слово - "Україно" Тремтіло на вустах у поколінь. Забутті муки , перегорнута сторінка І все , що кажуть нам - таке пусте . Своє у кожного життя , своя зупинка, І не згадаєш ти той час ніде. А ти ж забудеш про страхи і перепони , Що з нами увінчались назавжди Про ту пролиту кров , тривожні дзвони , Про всі пригнічені серця і наслідки біди . І юні очі , що заплющились навіки , Ті сліз дороги , що травою поросли Тобі, можливо , важко зрозуміти Але ж, слова нам покоління донесли. В своїх стражданнях , катуваннях, муках , Заплаканих очах , недоспаних ночах , Чи можеш ти тепер про це забути ? Й не бачити різниці в цих речах . Але гудять ще дзвінко наші сурми , Не вкрали в нас свободу , не змогли , Нехай для ворога лиш будуть вічні тюрми , Бо наші сотні тисяч полягли . Нехай Вкраїна буде в першу чергу для людини , Хто цінуватиме щомиті тут життя , І є свідомим у наш час громадянином . Не даймо цьому відійти у небуття
9
0
428