Залежність
Своїм волоссям , тілом , вустами , Своїми думками , очима , словами Змушуєш в тобі розчинитись , Забутись , втратити розум , закритись . Я не можу чути твій запах , Я не можу відчувати твій дотик . Ти маниш мене здалека , До тебе дорога далека . Гарячий погляд лиш у сні помічаю , Гарячі вуста тільки там відчуваю . Ти мене маниш дико , невпинно . Часом так міцно , часом невинно . Я відчуваю поволі залежність , Твоє бажання , тобі належність . Ти зупиняєш мій дух , мій спокій . Я чую тільки подих глибокий . Це може дурість , абсурд суцільний . Але час, так здається , повільний Ти – вільний , Я – тобою божевільна . Ти став мені як примара , хотіння . Міцним стає , та отруйним коріння . Подібних тобі я в світі шукаю Та суть лише твою відчуваю .
2020-11-15 16:49:46
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Очень здорово 😎 👏
Відповісти
2020-11-15 17:17:59
Подобається
Анастасія Ковальська
@Green Cherry дякуюю 😍
Відповісти
2020-11-15 17:36:46
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2357
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5795