Верум був молодим архітектором, що створював небачені до цього шедеври. Проєкти, до яких доторкалася його рука - перетворювалися на витвори зодчого мистецтва.

Прибувши на місце побудови палацу він жахнувся перед силою океану, що бушував під хитким піщаним схилом. Він повернувся до короля і попередив, його, що то не є найкращим місцем для такої величезної будівлі.

Та король не послухав Верума, а лиш покарав за те, що він повернувся до столиці до того, як побудував палац.

Знову прибувши на місце будівлі, він почав реалізовувати свої плани. Робочі працювали днями і ночами, переносячи величезні, золоті блоки, які мали стати основою, фундаментом палацу. За пів року піщаний схил був вкритий золотом. Все було готово до будівлі.

Сюди були звезені усі найкоштовніші камінці з усієї країни, найдорожчі і найгарніші тканини, дорогий мармур, срібло, позолочені меблі. Величні стіни росли з неймовірною швидкістю. І за чотири роки Верум повернувся до короля.

Повідомивши його величності про те, що його палац практично готовий, король пообіцяв озолотити Верума, виділити йому найбагатші покої, вкриті сріблом і діамантами, засипати того, грішми.

Та Верум відмовився від усіх цих благ. Він попросив лиш короля пообіцяти йому лиш одного, що той, після виконання проєкту зможе покинути двір і відправитися на волю, до рідного дому. На що король відповів невдоволеною згодою.

Прибувши на місце практично добудованого палацу Король жахнувся. Почав кричати і вимагати пояснень, чому шпилі його палацу не доторкаються неба, чому не пронизують хмари, пройшовшись коридорами і підвалами він не зрозумів, чому палац не глибший океану...

На що Верум спокійно відповів: "Не буде нічого вищого за хмари ніж воля, не бути нічому нижчому за дно океану. Не підняти золото вище неба, не опустити келих вина нижче дна. Не володіти людині повітрям, не правити землею..."

Ці слова настільки розлютили короля, що той у гніві наказав спорудити біля палацу величезну темницю, з видом на творіння Верума. Так і зробили. Архітектор був навічно затятий у кайдани і повинен був дивитися, як його творіння добудовували інші архітектори, і що саме вони отримали його славу. Адже палац, хоч і не перетинам неба і пронизував землю був найбільшим у світі, найбагатшим і водночас найвитонченішим, це був шедевр...