Радники короля - великі князі, дізнавшись про будівництво нового палацу, щоб знову догодити королю, почали зводити навколо нього свої маєтки. Було їх десятки. Палали вони вогнями вечорами і виблискували сріблом вдень.
Не знали князі, що королю замок не до вподоби, не чекали такої реакції на його велич. Не знали вони й Верума, а лиш славили нових архітекторів, що добудували останні шпилі за проектом великого зодчого. Так думав король. Він вірив у те, що його князі - це найвірніші друзі і радники. Він знав, що вони спілкувалися з Верумом, щоб той спроектував їхні маєтки. Деякі він навіть встиг збудувати.
Та після того, як король постав у темницю архітектора. Про нього різко всі забули. Князі немов і не знали його. Не чули. Не бачили. Славили Медачума та Кощурисона, що закінчили побудову палацу.
У особистих розмовах король згадував ім'я Верума, але князі лиш розводили руками і казали, що не тямлять, про кого йде мова.
Тоді ж король зрозумів. Що немає правди посеред його "друзів", що лиш жага багатсва та влади тримала князів біля нього. Всі вони знали Верума, от тільки не знали того, що король бачив їхні розмови з зодчим.
І тепер, це лицемірство вилізло на зовні. Тепер усі були такими, якими є насправді: брехливими, жорстокими та лицемірними.
Не бачив тепер король слави. Не вірив бардам, що оспівували його велич і мудрість, силу і впевненість... Це була брехня. Лиш образ, навіяний для того, щоб користуватися його багатством. Роками він жив зі зміями, що оповили його.
Проте король змирився. Він втратив сенс життя. Не бачив більше блиску шпилів, золота корони, блиску каміння у його величному палаці.
Вибору не було. Він повинен був переїхати до нового житла, разом із князями, що вже оселилися у своїх маєтках...
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку