Хранімо ж, люде...
Андрій Лісовий
Як мало вже залишилось тинків, І глечиків не битих під тропами... Не крутятся вже крила вітряків, Не святять люди землю голими стопами... Не носять літні вишитих хусток, А молоді - забули вечорниці, Не ходять хлопці більше у ярок Співать пісні закоханій дівиці... Затихли вже кобзарські струни, Стоять й литаври з пилом у кутку, Не чути вже як плачуть сурми, Усе чекають люду доброту... Часи ідуть й стирають пам'яті кордони, Хранімо ж, люде, націю свою, Її історію, традиції й закони, У мирі, злагоді й в бою!
2020-11-17 09:12:51
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія Заматевська
Дуже сподобався👍😌
Відповісти
2020-11-17 13:33:40
1
Інші вірші поета
Your (my) eyes ignites hearts Бісе-друже... А ми самі себе все травим Берестечко
Інші поети
Koga- Chan
@cute_cat_2411
xayverx
@xayverx
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2296
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2520