Бойцы невидимого фронта
Все мы бойцы невидимого фронта, каждый день воюем сами с собой. Сегодня не хочу на работу, а завтра не хочу я с тобой. Этот город не наш, и люди другие. Мы уже не те, друг другу чужие. На расстоянии звонки, смс, чтобы глаза не видеть. Зачем встречаться, если можно обидеть. никто не вспомнит, все забудется, Видно наша мечта не сбудется. Серой краской все испачкано, стёрто счастье наждачкаю. Серые лица сквозь будни идут, без улыбок и счастья в глазах. В багаже что-то несут, тяжкий груз в сердцах
2023-01-14 10:30:40
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4955
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5077