Розділ 2
- Ааа! - скрикнув Вів'єн, коли його хтось підняв на руки.
Лаяна різко повернулася у бік Віві, і побачила як його тримає гарний статний чоловік.
- І чим тобі люди не догодили? Живуть та насолоджуються життям як і ми – з усмішкою сказав він , погладивши хлопчика по м'якому волоссю.
- А... а ви хто? - розгублено запитала дівчина.
- Перепрошую, мене звуть Логан Ла-Дейн, я король золотих перевертнів , пробачте якщо злякав - сказав він подивившись на Вів'єна - Не бійся, перевертні ніколи не завдадуть шкоди іншим без потреби
- Це ви вибачте ваша величність - розгублено сказала дівчина, вклонившись.
- Пф пихатістю від вас так і несе - з огидою промовив Піарс розглянувши чоловіка.
Коротке каштанове волосся підкреслювало його харизматичні риси обличчя.
Яскраві янтарні очі.
Логан був одягнений у чорний костюм із краваткою, золотими запонками та золотим обведенням по краях рукавів, а чорні відполіровані туфлі блищали від місячного світла.
- Гаразд, біжи працювати малюк - з усмішкою промовив Логан відпустивши хлопця.
- Дякую вам ваша величність, гарного вечора - швидко сказав Вів'єн і пішов.
Лаяна стояла, спостерігаючи за тим, що відбувається.
Вона не знала ні Піарса, ні Логана особисто, але інстинктивно відчувала, що Логан був їй ближче за духом, незважаючи на його статус та расу. Його слова і дії вселяли їй довіру та надію, тоді як Піарс викликав у неї лише огиду та гнів. Вона намагалася зберігати спокій, але всередині неї вирувала буря емоцій.
Логан повернувся до Піарса, його погляд став серйозним.
- Ти вважаєш , що знищення цілої раси вирішить усі твої проблеми? Займися собою для початку
Той, ще сильніше стиснувши кулаки, ступив ближче до перевертня.
- Ти не розумієш нічого у справах ельфів! Ми століттями будували свою цивілізацію, а люди лише руйнують і забруднюють все, чого торкаються!
Логан дивився на нього холодним поглядом.
- Кожна раса має свої недоліки та переваги, дивно чути такі гучні фрази від того у кого королівство занепадає
Ельф з презирством пирхнув.
- Ти думаєш, що можеш повчати мене? Твої перевертні не кращі за людей. Ви лише звірі, що ховаються під людською маскою
Король спокійно відповів, його голос звучав твердо.
– Може, ми й звірі, але ми розуміємо цінність життя , ми захищаємо тих, хто потребує захисту, на відміну від деяких зарозумілих ельфів
Піарс почервонів від гніву.
- Ти смієш ображати мене та мій народ? Я вимагаю вибачень!
Логан трохи нахилив голову, його посмішка була холодною.
- Вибачень? Від мене? Ти нічого не забув? Я не дозволю нікому, навіть такому самовдоволеному ельфу, принижувати інших заради власного задоволення
Лаяна відчувала, як її серце б'ється в грудях. Її охопило відчуття подяки до перевертня за його захист , але одночасно її лякала можлива ескалація конфлікту. Вона рішуче зробила крок вперед, встала між ними.
- Досить! - її голос пролунав голосно та ясно. - Ваша суперечка не приведе ні до чого доброго , сьогодні не той день щоб сваритись...
Хлопці завмерли, дивлячись на неї. В їхніх очах читалися , здивування та повага. Дівчина стояла дивлячись на них , її очі були сповнені рішучості та сили.
- Люди, ельфи, перевертні - ми всі живемо в цьому світі і маємо знаходити способи співіснувати , ненависть та злість ведуть лише до руйнування
- Ти маєш рацію квітко - сказав Логан усміхаючись.
- По-перше, вона моя дружина, по-друге...
- Немає ні перших , ні других – перебила його ельфійка , злісно подивившись на нього - Я повторю ще раз...Ніколи в житті я не буду твоєю
- Подивимося як ти потім заспіваєш – коротко відповів він і пішов.
Вони ще кілька хвилин постояли в повному мовчанні дивлячись на ельфа.
- Все гаразд? - спитав він , перервавши тишу та подивившись на ельфійку.
– А? Так, дякую - незручно сказала вона.
- Хотів особисто привітати вас , з вашим днем народження та виходом у світ, ви сьогодні чарівні - з усмішкою сказав він діставши середню оксамитову скриньку червоного кольору.
Здивувавшись ще більше, вона з нерозумінням ситуації, стояла так хвилину, поки все-таки не взяла скриньку до рук.
Відкривши її, дівчина побачила кольє зі смарагдами та блакитними топазами у формі зірки.
Через це серце ельфійки стислося і дихання стало важчим.
- Дякую вам за подарунок, воно дуже красиве-подякувала ельфійка, перевертня з легкою натягнутою усмішкою на обличчі.
- Ну тоді якщо не проти, я одягну його на вашу шию
- Я...
- Лаяно! Мила! - Крикнула мати дівчини шукаючи дочку, побачивши її з королем перевертнів вона прикрила долонями рот від здивування.
- Мамо? Щось сталося? - здивувалася ельфійка, піднявши одну брову та подивившись на матір.
- Ох люба! я така щаслива за тебе! - радісно вигукувала та підійшовши.
- Мамо , ти нічого не забула? Щось сталося?
- Ой! Вибачте мою грубість ваша величність , рада зустрічі з такою важливою людиною як ви - з незручною усмішкою говорила жінка нахилившись.
- Хаха нічого страшного, я не настільки сильно переймаюсь про манери - відповів він подивившись на дівчину, яка дивилася в інший бік.
- Все одно вибачте, я сподіваюся моя дочка нічого зайвого вам не сказала? - Запитала Аніта подивившись на дочку яка і не дивилася на них, й також міцно стискала скриньку в руках , через що її кісточки побіліли.
- Нічого такого, вона мила та інтелігентна, мені подобається
- Правда? - радісно вигукнула жінка із захопленням подивившись на чоловіка.
Лаяна розгублено подивилася на них, її вуха відразу опустилися показуючи, що це їй все більше і більше не подобається.
- Так - коротко відповів чоловік, продовжуючи дивитися на Лаяну.
- Ну тоді вам потрібно неодмінно брати її за дружину! Вона буде чудовою дружиною для такого пана, як ви!
- Мамо , ти...ти нічого не забула? - розтрощено і злісно запитала ельфійка.
- Мила не хвилюйся, у тебе в кандидатах вже є два прекрасні королі, буде з кого вибрати - відповіла вона з радістю в голосі та вогнем в очах подивившись на злу дочку.
Подивившись на подарунок в руках і прийнявши рішення, вона підійшла до чоловіка, вручивши подарунок назад.
- Вибачте за цей цирк, моя мати не в собі, але і подарунок я прийняти не можу, тому що смарагд і блакитний топаз у вашій країні означають пропозицію руки і серця, через це я не збираюся його приймати, дякую вам за вирішення проблеми і за привітання на цьому все - сказала Лаяна вклонившись , пішла залишивши свою матір й короля перевертнів у збентежені.
- Хм ... - З легкою посмішкою хмикнув він подивившись на скриньку, і знову подивився на матір дівчини, яка щось продовжила говорити але чоловік вже не чув її, його думки були повністю зайняті Лаяною.
- Ви ще раз вибачте, я не можу зрозуміти , що на неї найшло...
- Не страшно, ось - сказав Логан простягнувши скриньку жінці - Віддасте її вашій дочці, їй це скоро знадобиться - відповів він віддавши її і також пішовши.
Жінка вирішила знайти свою доньку та пішла у бік банкетної зали.
Знайшовши свою дочку біля компанії принцес, вона швидко відвела її у бік для розмови.
- Мила, чому ти так поводишся? Ну, зробив він тобі пропозицію і що? Краще б прийняла її
- Мамо прошу досить! , мені від усього цього вже погано , я піду до себе відпочивати, а ви розважайтеся скільки хочете і одружуєтеся з ким хочете, тільки мене в цю дурість не вплутуйте - грізно відповіла дівчина пішовши до себе залишивши всіх у банкетному залі.
Лаяна швидко повернула у бік своїх покоїв, намагаючись відсторонитися від шуму , що панувало на бенкеті.
Її серце билося, а думки не давали спокою. Чим ближче вона підходила до своїх дверей, тим більше відчувала, як важка втома огортає її тіло. Нарешті, переступивши поріг своєї кімнати, вона негайно зачинила за собою двері, ніби намагаючись зачинити не лише кімнату, а й увесь світ, який зараз здавався їй чужим.
З полегшенням видихнувши, Лаяна підійшла до великого ліжка, вкритого м'якою ковдрою. Її руки тремтіли від хвилювання, коли вона розв'язувала шнурівку на сукні. Зрештою, знявши святкове вбрання та знявши макіяж , дівчина залишилася в легкому халаті, яке ніжно огортало її фігуру. Вона забралася під ковдру, яка здавалася єдиним затишним місцем у цьому світі.
Однак навіть у теплі та комфорті її ліжко відчувалося холодним, а тривога в серці тільки посилювалася. Лаяна переверталася з боку на бік, неспроможна знайти собі місце. Її думки безперервно поверталися то до неприємного Піарса, то до тихої розмови між матір'ю і Логаном, до подарунка, якого вона не прийняла, і до його пронизливого погляду, який, здавалося, проникав у її душу.
- "Що вони задумали?" - думала вона, намагаючись зрозуміти справжні наміри цих двох.
Чому Логан був такий спокійний, коли вона повернула йому скриньку? Чому той ельф сказав, що вона його дружина?
А мати... її безтурботність і якась дурість лише викликали нестерпну злість.
Вона відчувала, що стає пішаком у чиїйсь великій грі, і це було до біса нестерпно.
З кожною хвилиною її втома ставала все сильнішою, але сон не приходив. Лаяна лежала в темряві, прислухаючись до стукоту власного серця, яке билося швидко й нерівно. Зрештою, її очі повільно почали заплющуватися, але навіть у снах її переслідували тривожні образи – почуття невизначеності та страху не відпускало її навіть там.
Так і закінчився день її народження.
Лаяна різко повернулася у бік Віві, і побачила як його тримає гарний статний чоловік.
- І чим тобі люди не догодили? Живуть та насолоджуються життям як і ми – з усмішкою сказав він , погладивши хлопчика по м'якому волоссю.
- А... а ви хто? - розгублено запитала дівчина.
- Перепрошую, мене звуть Логан Ла-Дейн, я король золотих перевертнів , пробачте якщо злякав - сказав він подивившись на Вів'єна - Не бійся, перевертні ніколи не завдадуть шкоди іншим без потреби
- Це ви вибачте ваша величність - розгублено сказала дівчина, вклонившись.
- Пф пихатістю від вас так і несе - з огидою промовив Піарс розглянувши чоловіка.
Коротке каштанове волосся підкреслювало його харизматичні риси обличчя.
Яскраві янтарні очі.
Логан був одягнений у чорний костюм із краваткою, золотими запонками та золотим обведенням по краях рукавів, а чорні відполіровані туфлі блищали від місячного світла.
- Гаразд, біжи працювати малюк - з усмішкою промовив Логан відпустивши хлопця.
- Дякую вам ваша величність, гарного вечора - швидко сказав Вів'єн і пішов.
Лаяна стояла, спостерігаючи за тим, що відбувається.
Вона не знала ні Піарса, ні Логана особисто, але інстинктивно відчувала, що Логан був їй ближче за духом, незважаючи на його статус та расу. Його слова і дії вселяли їй довіру та надію, тоді як Піарс викликав у неї лише огиду та гнів. Вона намагалася зберігати спокій, але всередині неї вирувала буря емоцій.
Логан повернувся до Піарса, його погляд став серйозним.
- Ти вважаєш , що знищення цілої раси вирішить усі твої проблеми? Займися собою для початку
Той, ще сильніше стиснувши кулаки, ступив ближче до перевертня.
- Ти не розумієш нічого у справах ельфів! Ми століттями будували свою цивілізацію, а люди лише руйнують і забруднюють все, чого торкаються!
Логан дивився на нього холодним поглядом.
- Кожна раса має свої недоліки та переваги, дивно чути такі гучні фрази від того у кого королівство занепадає
Ельф з презирством пирхнув.
- Ти думаєш, що можеш повчати мене? Твої перевертні не кращі за людей. Ви лише звірі, що ховаються під людською маскою
Король спокійно відповів, його голос звучав твердо.
– Може, ми й звірі, але ми розуміємо цінність життя , ми захищаємо тих, хто потребує захисту, на відміну від деяких зарозумілих ельфів
Піарс почервонів від гніву.
- Ти смієш ображати мене та мій народ? Я вимагаю вибачень!
Логан трохи нахилив голову, його посмішка була холодною.
- Вибачень? Від мене? Ти нічого не забув? Я не дозволю нікому, навіть такому самовдоволеному ельфу, принижувати інших заради власного задоволення
Лаяна відчувала, як її серце б'ється в грудях. Її охопило відчуття подяки до перевертня за його захист , але одночасно її лякала можлива ескалація конфлікту. Вона рішуче зробила крок вперед, встала між ними.
- Досить! - її голос пролунав голосно та ясно. - Ваша суперечка не приведе ні до чого доброго , сьогодні не той день щоб сваритись...
Хлопці завмерли, дивлячись на неї. В їхніх очах читалися , здивування та повага. Дівчина стояла дивлячись на них , її очі були сповнені рішучості та сили.
- Люди, ельфи, перевертні - ми всі живемо в цьому світі і маємо знаходити способи співіснувати , ненависть та злість ведуть лише до руйнування
- Ти маєш рацію квітко - сказав Логан усміхаючись.
- По-перше, вона моя дружина, по-друге...
- Немає ні перших , ні других – перебила його ельфійка , злісно подивившись на нього - Я повторю ще раз...Ніколи в житті я не буду твоєю
- Подивимося як ти потім заспіваєш – коротко відповів він і пішов.
Вони ще кілька хвилин постояли в повному мовчанні дивлячись на ельфа.
- Все гаразд? - спитав він , перервавши тишу та подивившись на ельфійку.
– А? Так, дякую - незручно сказала вона.
- Хотів особисто привітати вас , з вашим днем народження та виходом у світ, ви сьогодні чарівні - з усмішкою сказав він діставши середню оксамитову скриньку червоного кольору.
Здивувавшись ще більше, вона з нерозумінням ситуації, стояла так хвилину, поки все-таки не взяла скриньку до рук.
Відкривши її, дівчина побачила кольє зі смарагдами та блакитними топазами у формі зірки.
Через це серце ельфійки стислося і дихання стало важчим.
- Дякую вам за подарунок, воно дуже красиве-подякувала ельфійка, перевертня з легкою натягнутою усмішкою на обличчі.
- Ну тоді якщо не проти, я одягну його на вашу шию
- Я...
- Лаяно! Мила! - Крикнула мати дівчини шукаючи дочку, побачивши її з королем перевертнів вона прикрила долонями рот від здивування.
- Мамо? Щось сталося? - здивувалася ельфійка, піднявши одну брову та подивившись на матір.
- Ох люба! я така щаслива за тебе! - радісно вигукувала та підійшовши.
- Мамо , ти нічого не забула? Щось сталося?
- Ой! Вибачте мою грубість ваша величність , рада зустрічі з такою важливою людиною як ви - з незручною усмішкою говорила жінка нахилившись.
- Хаха нічого страшного, я не настільки сильно переймаюсь про манери - відповів він подивившись на дівчину, яка дивилася в інший бік.
- Все одно вибачте, я сподіваюся моя дочка нічого зайвого вам не сказала? - Запитала Аніта подивившись на дочку яка і не дивилася на них, й також міцно стискала скриньку в руках , через що її кісточки побіліли.
- Нічого такого, вона мила та інтелігентна, мені подобається
- Правда? - радісно вигукнула жінка із захопленням подивившись на чоловіка.
Лаяна розгублено подивилася на них, її вуха відразу опустилися показуючи, що це їй все більше і більше не подобається.
- Так - коротко відповів чоловік, продовжуючи дивитися на Лаяну.
- Ну тоді вам потрібно неодмінно брати її за дружину! Вона буде чудовою дружиною для такого пана, як ви!
- Мамо , ти...ти нічого не забула? - розтрощено і злісно запитала ельфійка.
- Мила не хвилюйся, у тебе в кандидатах вже є два прекрасні королі, буде з кого вибрати - відповіла вона з радістю в голосі та вогнем в очах подивившись на злу дочку.
Подивившись на подарунок в руках і прийнявши рішення, вона підійшла до чоловіка, вручивши подарунок назад.
- Вибачте за цей цирк, моя мати не в собі, але і подарунок я прийняти не можу, тому що смарагд і блакитний топаз у вашій країні означають пропозицію руки і серця, через це я не збираюся його приймати, дякую вам за вирішення проблеми і за привітання на цьому все - сказала Лаяна вклонившись , пішла залишивши свою матір й короля перевертнів у збентежені.
- Хм ... - З легкою посмішкою хмикнув він подивившись на скриньку, і знову подивився на матір дівчини, яка щось продовжила говорити але чоловік вже не чув її, його думки були повністю зайняті Лаяною.
- Ви ще раз вибачте, я не можу зрозуміти , що на неї найшло...
- Не страшно, ось - сказав Логан простягнувши скриньку жінці - Віддасте її вашій дочці, їй це скоро знадобиться - відповів він віддавши її і також пішовши.
Жінка вирішила знайти свою доньку та пішла у бік банкетної зали.
Знайшовши свою дочку біля компанії принцес, вона швидко відвела її у бік для розмови.
- Мила, чому ти так поводишся? Ну, зробив він тобі пропозицію і що? Краще б прийняла її
- Мамо прошу досить! , мені від усього цього вже погано , я піду до себе відпочивати, а ви розважайтеся скільки хочете і одружуєтеся з ким хочете, тільки мене в цю дурість не вплутуйте - грізно відповіла дівчина пішовши до себе залишивши всіх у банкетному залі.
Лаяна швидко повернула у бік своїх покоїв, намагаючись відсторонитися від шуму , що панувало на бенкеті.
Її серце билося, а думки не давали спокою. Чим ближче вона підходила до своїх дверей, тим більше відчувала, як важка втома огортає її тіло. Нарешті, переступивши поріг своєї кімнати, вона негайно зачинила за собою двері, ніби намагаючись зачинити не лише кімнату, а й увесь світ, який зараз здавався їй чужим.
З полегшенням видихнувши, Лаяна підійшла до великого ліжка, вкритого м'якою ковдрою. Її руки тремтіли від хвилювання, коли вона розв'язувала шнурівку на сукні. Зрештою, знявши святкове вбрання та знявши макіяж , дівчина залишилася в легкому халаті, яке ніжно огортало її фігуру. Вона забралася під ковдру, яка здавалася єдиним затишним місцем у цьому світі.
Однак навіть у теплі та комфорті її ліжко відчувалося холодним, а тривога в серці тільки посилювалася. Лаяна переверталася з боку на бік, неспроможна знайти собі місце. Її думки безперервно поверталися то до неприємного Піарса, то до тихої розмови між матір'ю і Логаном, до подарунка, якого вона не прийняла, і до його пронизливого погляду, який, здавалося, проникав у її душу.
- "Що вони задумали?" - думала вона, намагаючись зрозуміти справжні наміри цих двох.
Чому Логан був такий спокійний, коли вона повернула йому скриньку? Чому той ельф сказав, що вона його дружина?
А мати... її безтурботність і якась дурість лише викликали нестерпну злість.
Вона відчувала, що стає пішаком у чиїйсь великій грі, і це було до біса нестерпно.
З кожною хвилиною її втома ставала все сильнішою, але сон не приходив. Лаяна лежала в темряві, прислухаючись до стукоту власного серця, яке билося швидко й нерівно. Зрештою, її очі повільно почали заплющуватися, але навіть у снах її переслідували тривожні образи – почуття невизначеності та страху не відпускало її навіть там.
Так і закінчився день її народження.
Коментарі