Все частіше в мене виникає почуття, що за мною хтось спостерігає. Хтось дивиться дуже довго, не відводячи свого погляду, я відчуваю це кожною клітиною свого тіла. Чи відчував ти колись щось подібне? Спочатку, мені було трохи лячно, а потім це вже стало настільки звичним, що я навіть перестала звертати на це увагу.

Трохи дивно, що комусь моє життя є настільким цікавим. Хоча я й сама не помічаю чогось, що могло б мене зацікавити. Кожен день нагадує попередній, все наче поставлено на повтор. Як довго це ще буде продовжуватися?

Як тільки я сказала це, стало якось не по собі. Я знову відчуваю чийсь пронизливий погляд на собі. Дивно, навіть поглянувши навколо не бачу нікого підозрілого, та й сховатися поблизу немає де.

А може це ти? Тоді чому не підходиш? А може прямо зараз ти стоїш переді мною? Або ж сидиш на тій лавці в парку? Можливо це ти зараз пробіг повз, зачепивши мене плечем? Тут так багато людей, але на кого б я не подивилася всі вони здаються якимись відчуженими. Чи є серед них ти? Чи повинна я відчути?

Є дещо, що прямо зараз відволікло мене від усіх думок, що роїлися в мене в голові. Це маленька дівчинка у блакитному платті. Вона біжить і, здається прямо до мене. Вона зупиняється напроти мене і в неї йде кілька хвилин на те, щоб відновити дихання. За цей короткий час я встигаю трохи роздивитися її. Гарні великі очі, русяве волосся заплетене в косу і блакитна стрічка вплетена в неї.

Дівчинка піднімає погляд на мене і протягує до мене руку. І, нарешті, я помічаю те, що вона тримає. Це листівка.

Ця дитина не говорить ні слова, але в моїй голові раптом лунає дзвінкий голос: "Візьми, це тобі потрібно!".

Вона обережно вкладає в мої долоні листівку і поки я намагаюся роздивитися, що то таке, дівчинка зникає так раптово, як і з'явилася кілька хвилин тому. Вона просто розчинилася в натовпі. Бігти і шукати її вже не було ніякого сенсу.

Трохи покрутивши в руках складений навпіл аркуш розумію, що це вітальна листівка.

"З Днем народження!" - так написано на першій сторінці. Але чиє це свято? Моє? Дивно, але я цього не пам'ятаю.

Розгортаю і, одразу звертаю увагу на імена. "Від Лі Хьону для Кан Сі А".

Тобто, нас звати саме так? Лі Хьон... Сі А... Гарно звучить, але Сі А... Схоже на слово "море" в англійському перекладі... Море... Чомусь одразу я відчула цей солонуватий аромат, шум хвиль, а ще пісок під ногами, він такий теплий і приємний коли торкаєшся до нього рукою, він так і ллється крізь пальці.

Чи означає це, що море і є наступною підказкою?