Історія, яка не має ні початку, ні кінця...
Як це - ламати життя того, хто ладен померти заради тебе?
Запам'ятай: твій найстрашніший ворог - ти сам.
Стільки питань - жодної відповіді.
Навіть, коли захочу врятувати тебе - не зроблю цього
Ти залишилась ангелом, навіть, коли я обламав твої крила.
Не драматизуй, навіть сльози - це просто вода.
А що було б, якби...
Після німого "Вибач" тобі справді стане легше?
Я знаю, що ми знайомі, але хто ти такий?
Коли закінчується дощ - з'являється веселка, а коли приходиш ти - закінчується спокій.
Певно, мені вже виділили місце в палаті, поряд з людиною-сонцем і Наполеоном.
Одна зустріч з "твоєю" людиною залишає найпомітніший слід, ніж мільйон зустрічей з просто "зустрічною".
Якщо з годинника вийняти батарейки - він зупиниться, тоді чому я все ще жива, якщо моє серце давно зламане?
Коли зникає надія, у тебе все ще залишається віра, чи не так?
Твоя посмішка відіб'ється черговим швом на моєму серці.
Чого я доб'юся, якщо буду кричати в порожнечу? Лише того, що втрачу голос або слух. Але і це в тисячу разів краще, ніж втратити тебе.
Чи справді кінець - це початок чогось нового?
Коли ти вийдеш із тіні...
Як це - ламати життя того, хто ладен померти заради тебе?
Я знову бачив тебе сьогодні. Спочатку, думав, здалося або я сплю, але зрозумів, що це справді ти.

Я наче вперше закохався у твою посмішку. Так захотілося підбігти до тебе, забути про всіх і вся, що мене оточувало, аби лиш бути поряд, щоб крім нас не існувало більш нікого.

Світ наче зупинився. Ти була так близько, а я не міг ні підіти, ні покликати тебе, так, наче ми стояли по різні боки планети.

Інколи, я замислююсь над тим, а чи справді це ти...Можливо, мені все-таки здається, а може я просто з'їхав з глузду...

Як би там не було, я знаю, що кохаю тебе. Хай це здасться повною нісенітницею, нехай ти вважатимеш мене психом і дурнем, мені однаково. Я впевнений, що бачу тебе, знаю, що ти поряд і це надає мені сил.
© Anastasia ,
книга «Без Облич».
Запам'ятай: твій найстрашніший ворог - ти сам.
Коментарі