То і йди від мене...
Nastya
Тож, коли ти планував зізнатися? Коли ти планував піти? А може досить наді мною насміхатися? Бо згодом зазнаєш поразки і ти! Гадаєш, легше мені стане? Краще б залишив мене на чужині... Ти мов той демон мою душу крадеш Та хай горітиме любов твоя у вогні!
2020-03-19 10:58:57
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Тодавчич
Дуже сумно, але гарно ☺
Відповісти
2020-03-19 11:12:03
Подобається
Nastya
@Вікторія Тодавчич 😊💕
Відповісти
2020-03-19 11:16:51
Подобається
Інші категорії
Пейзажні Історичні Соціальні Вірші до свят Гумористичні Сумні вірші
Інші поети
Kevin Arias
@kevinyil
Olim
@_Olim_
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2314
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2067