Бісер
...Люди вот вам мои письма
И я надеюсь на вы не в обиде, свиньи
Вот вам мой бисер
ATL"Бисер"
В ролях: Катерина та вся її сім'я.
– Чому ти хочеш це зробити?– спитала Софія, своєї старшої рудоволосої сестри Катерини.
– Тому що хочу,– гнівно відповіла сестра і продовжила заплетати косу.
– Але є так багато можливостей стати вічною,– з сумом сказала менша сестра.
– Ох... Сестричко, всі вони все одно приведуть до цього,– з гіркотою сказала Катя.
– Але чому?
– Тому що це,– Катя зробила невелику паузу,– як кидати бісер свиням, якісь свині оцінять одразу красу і потрібність бісеру, інші пофиркають і затопчуть його в багні, але зрозуміють з часом, що зробили це даремно і ринуться викопувати його.
– Але чому деякі з свиней зрозуміють всю потрібність бісеру одразу, а інші ні?– розпитувала менша сестра.
– Тому що бісер дає можливість доторкнутися до чогось такого особистого і водночас до такого звичайного і буденного. При цьому також дає можливість поглянути на це буденне з іншого боку, того, який багатьом незрозумілий сьогодні, але буде зрозумілий завтра,– пояснювала Катя.
– А хто кидає бісер?
– Так ж сама свинка,– холодно відповіла Катя.
– Ну все тобі потрібно йти,– сказала Катя.
– Я не буду приймати в цьому участі,– на очах меншої сестри виступали сльози.
– Ну все йди.
– І ще одне звонив Коля і...– згадала менша сестра.
– Скажи йому що я поїхала,– перебила її Катя
– А куди?
– Придумай.
Менша сестра пішла залишивши Катерину одну. Вона дістала з баночки дві зелені таблетки. Цілий тиждень вона вживала їх замість їжі, щоб очистити свій організм від бруду. Від вчорашнього ранку дівчина нічого не пила і не ковтала таблеток. Тому вона дивилася на них, як хижак на здобич, але була змушена покласти таблетки назад в баночку.
Катерина встала перед зеркалом, біле плаття нагадувало весільне, але в ньому не збиралися одружуватися. Надивившись на себе вона вийшла з кімнати.
Дівчина війшла в простору кімнату старого панського будинку, яка б для когось була б непоганим приміщенням для спортивного майданчику, і лягла на древній кам'яний стіл. Через п'ять хвилин до залу ввійшли люди в чорних плащах, капюшони яких прикривали обличчя гостей. Підійшовши до столу вони скинули плащі. Вся родина Каті, крім меншої сестри, була в залізних масках, які закривали майже все обличчя крім роту і очей. Її перший менший брат, якому було одинадцять встав біля правої ноги Катерини, а другий десятирічний встав біля лівої, мати стояла біля лівої руки, а батько біля голови. Всі вони вдягли залізні рукавиці, на пальцях яких були закручені кігті, як у тварин.
Батько почав промову:
– Всі ми тут зібралися, щоб вшанувати нашу богиню, мати всього живого і мертвого! О богине, візьми же цю діву собі в дочки, та збережи її навіки вічні!
Запанувала мертва тиша, яку ніхто не наважувався розвіяти. Годинник пробив дванадцяту годину. Ніч. А ні звуку.
..........
.....
...
Сім'я накинулася на дівчину. Вони відривали шматки плоті з її тіла і поїдали їх. Першим шматок відірвав батько, вчипившись кігтями в праву руку, він відірвав її і ріки крові полилися з місця де колись була рука, поки дівчина кричала від нестерпного й горючого болю, батько пожирав руку дівчини. Брати відривали шматки від ніг, з ніг до голови в крові сестри вони пожирали її плоть кусок за куском, аж поки не лишилися самі лише окривавлені кістки. Мати розрізала кігтем живіт і дістала з нутрощів печінку. Брати після ніг кинулися на кишки, під акомпанемент криків вони поїдали кишки. Батько повільно поїдав серце. Дівчина ще жила, а все це через таблетки, які продовжували життя навіть після втрати головних органів, а ще вони повністю зберігали всі відчуття. Її крик розносився голосним ехо по всьому замкові. Коли дійшла черга грудей, то їх вирішив з'їсти батько, він відірвав цицьки дівчини і страсно поїдав їх. За лоно взялася мамця дівчини, вона вигризла матку з губами і поїдала їх. За цим всім дійством спостерігала менша сестра, обличчя залите сльозами, але відвернутися або втікти не могла.
Коли від Катерини лишилися самі кості, батько зібрав їх всіх у ржаве відро і виніс собакам. Під супровід поїдання кісток сходило сонце.
Кінець
И я надеюсь на вы не в обиде, свиньи
Вот вам мой бисер
ATL"Бисер"
В ролях: Катерина та вся її сім'я.
– Чому ти хочеш це зробити?– спитала Софія, своєї старшої рудоволосої сестри Катерини.
– Тому що хочу,– гнівно відповіла сестра і продовжила заплетати косу.
– Але є так багато можливостей стати вічною,– з сумом сказала менша сестра.
– Ох... Сестричко, всі вони все одно приведуть до цього,– з гіркотою сказала Катя.
– Але чому?
– Тому що це,– Катя зробила невелику паузу,– як кидати бісер свиням, якісь свині оцінять одразу красу і потрібність бісеру, інші пофиркають і затопчуть його в багні, але зрозуміють з часом, що зробили це даремно і ринуться викопувати його.
– Але чому деякі з свиней зрозуміють всю потрібність бісеру одразу, а інші ні?– розпитувала менша сестра.
– Тому що бісер дає можливість доторкнутися до чогось такого особистого і водночас до такого звичайного і буденного. При цьому також дає можливість поглянути на це буденне з іншого боку, того, який багатьом незрозумілий сьогодні, але буде зрозумілий завтра,– пояснювала Катя.
– А хто кидає бісер?
– Так ж сама свинка,– холодно відповіла Катя.
– Ну все тобі потрібно йти,– сказала Катя.
– Я не буду приймати в цьому участі,– на очах меншої сестри виступали сльози.
– Ну все йди.
– І ще одне звонив Коля і...– згадала менша сестра.
– Скажи йому що я поїхала,– перебила її Катя
– А куди?
– Придумай.
Менша сестра пішла залишивши Катерину одну. Вона дістала з баночки дві зелені таблетки. Цілий тиждень вона вживала їх замість їжі, щоб очистити свій організм від бруду. Від вчорашнього ранку дівчина нічого не пила і не ковтала таблеток. Тому вона дивилася на них, як хижак на здобич, але була змушена покласти таблетки назад в баночку.
Катерина встала перед зеркалом, біле плаття нагадувало весільне, але в ньому не збиралися одружуватися. Надивившись на себе вона вийшла з кімнати.
Дівчина війшла в простору кімнату старого панського будинку, яка б для когось була б непоганим приміщенням для спортивного майданчику, і лягла на древній кам'яний стіл. Через п'ять хвилин до залу ввійшли люди в чорних плащах, капюшони яких прикривали обличчя гостей. Підійшовши до столу вони скинули плащі. Вся родина Каті, крім меншої сестри, була в залізних масках, які закривали майже все обличчя крім роту і очей. Її перший менший брат, якому було одинадцять встав біля правої ноги Катерини, а другий десятирічний встав біля лівої, мати стояла біля лівої руки, а батько біля голови. Всі вони вдягли залізні рукавиці, на пальцях яких були закручені кігті, як у тварин.
Батько почав промову:
– Всі ми тут зібралися, щоб вшанувати нашу богиню, мати всього живого і мертвого! О богине, візьми же цю діву собі в дочки, та збережи її навіки вічні!
Запанувала мертва тиша, яку ніхто не наважувався розвіяти. Годинник пробив дванадцяту годину. Ніч. А ні звуку.
..........
.....
...
Сім'я накинулася на дівчину. Вони відривали шматки плоті з її тіла і поїдали їх. Першим шматок відірвав батько, вчипившись кігтями в праву руку, він відірвав її і ріки крові полилися з місця де колись була рука, поки дівчина кричала від нестерпного й горючого болю, батько пожирав руку дівчини. Брати відривали шматки від ніг, з ніг до голови в крові сестри вони пожирали її плоть кусок за куском, аж поки не лишилися самі лише окривавлені кістки. Мати розрізала кігтем живіт і дістала з нутрощів печінку. Брати після ніг кинулися на кишки, під акомпанемент криків вони поїдали кишки. Батько повільно поїдав серце. Дівчина ще жила, а все це через таблетки, які продовжували життя навіть після втрати головних органів, а ще вони повністю зберігали всі відчуття. Її крик розносився голосним ехо по всьому замкові. Коли дійшла черга грудей, то їх вирішив з'їсти батько, він відірвав цицьки дівчини і страсно поїдав їх. За лоно взялася мамця дівчини, вона вигризла матку з губами і поїдала їх. За цим всім дійством спостерігала менша сестра, обличчя залите сльозами, але відвернутися або втікти не могла.
Коли від Катерини лишилися самі кості, батько зібрав їх всіх у ржаве відро і виніс собакам. Під супровід поїдання кісток сходило сонце.
Кінець
Коментарі