Живи теперішнім

Марина Бережная

Не знаю чому так буває В теперішньому часі жити забуваєм. Живем минулим, пам'ятаєм Людей які пішли, ми не забуваєм. Неначе хочемо щось повернути, Та от такого не може бути. Ну от чому цього не розумієм, Що часто згадуючи, чи коли мрієм, Втрачаємо ми головне, Час який ніхто не поверне. Треба нам навчитися цінити Кожну мить, щоб потім не жаліти. Цю цінність ми не помічаєм, А починаєм коли її втрачаєм.

2019-04-29 22:09:28

Інші вірші поета

Не здаюся Не розуміють Йди за мрією Чи я правильно вчиняю?

Інші поети

شفق

@sabrine

Віктор Чорний

@Kvazimodo

Діана

@RusalDi

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11943

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3182