Живи теперішнім
Марина Бережная
Не знаю чому так буває В теперішньому часі жити забуваєм. Живем минулим, пам'ятаєм Людей які пішли, ми не забуваєм. Неначе хочемо щось повернути, Та от такого не може бути. Ну от чому цього не розумієм, Що часто згадуючи, чи коли мрієм, Втрачаємо ми головне, Час який ніхто не поверне. Треба нам навчитися цінити Кожну мить, щоб потім не жаліти. Цю цінність ми не помічаєм, А починаєм коли її втрачаєм.
2019-04-29 22:09:28
0
0
Інші вірші поета
Йди за мрією Чи я правильно вчиняю? Не розуміють Не опускай руки
Інші поети
Roi De Libertad
@Hikari_4002
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2019
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3972