Попіл
Берніс Кірк
Ти залишилась попелом в моєму серці. Я зібрала спогади про тебе всі. І ось нарешті, запальничка у руці, А все, що було — згинуло в вогні. Мені так стало легко на душі, Коли цей попіл догірів і стлів. І всі образи вмить счезли, Як і посмішки твої. Я так рада, що забула про все це, Але, інколи, так болісно кортить: Згадати фото, що були раніше. Але то прах, у кутку лежить. Ти залишилась попелом в моєму серці. Там не має більш нічого про тебе. Я дивлюсь на це вже іншими очима, Жаль, що раніше цього не зробила... --------------- © Всім людям про яких я хочу забути
2023-04-17 07:48:51
7
0
Інші вірші поета
Нащо... оті сльози? Ми Ти не зможеш Гори, палай!
Інші поети
Псина
@darth_silence
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2827
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12495