Одна

Берніс

Десь, була дівчина, така молода, В душі її кішки роздирали зі дна. Вона все мовчала, шукала чогось, Аби бути важливою хоча б для когось. Вона все мовчала, всі думки в пітьми. На серці вже важко, доріг не знайти. І очі заплакані, сльози все їдуть. Вона все бажала знайти свій путь... Але всеодно ніяк не приймуть. Ця дівчина шукала, загублену душу, Яку роздробили, ногами топтали, В пісок її скелю, давно вже зламали. Вона самотня, нікому не нужна. А щастя своє, знищила руками. Вона сама. Жила в пітьми. Емоції свої знищила в вогні. Вона все питалась, чому всі йдуть? Чому не тримають її всі тут? Чому на думки її все одно, Бо вона для них лише велике дно... Її почуття, ніхто й не знав. Вона зарилась в них зі смутком прийняв. Жаліючись про те, що ніхто не впізнав. Залишалась самотня, зі своїми котами, В квартирі одинокій, самотній назавжди. ____ P. S. Тепер вільно можу публікувати все, що накопичилося 😊

2024-02-13 22:20:39

Інші вірші поета

Нащо... оті сльози? Пітьма Гори, палай! Ти не зможеш

Інші поети

Svora

@Svora

Марина Синьоока-Божок

@marinabozok

Olena Кim

@kime_len

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1070

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

859