Одна

Берніс Кірк

Десь, була дівчина, така молода, В душі її кішки роздирали зі дна. Вона все мовчала, шукала чогось, Аби бути важливою хоча б для когось. Вона все мовчала, всі думки в пітьми. На серці вже важко, доріг не знайти. І очі заплакані, сльози все їдуть. Вона все бажала знайти свій путь... Але всеодно ніяк не приймуть. Ця дівчина шукала, загублену душу, Яку роздробили, ногами топтали, В пісок її скелю, давно вже зламали. Вона самотня, нікому не нужна. А щастя своє, знищила руками. Вона сама. Жила в пітьми. Емоції свої знищила в вогні. Вона все питалась, чому всі йдуть? Чому не тримають її всі тут? Чому на думки її все одно, Бо вона для них лише велике дно... Її почуття, ніхто й не знав. Вона зарилась в них зі смутком прийняв. Жаліючись про те, що ніхто не впізнав. Залишалась самотня, зі своїми котами, В квартирі одинокій, самотній назавжди. ____ P. S. Тепер вільно можу публікувати все, що накопичилося 😊

2024-02-13 22:20:39

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11207

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3559