Не потрібно бути романтиком, щоб писати романи. Не потрібно ходити в храм, щоб вірити в Бога. Це все не важливо... Рамки, які встановили задовго до нашого народження — це лише "протухле дерево". Кожного дня хтось намагається викорчувати цього паразита, а хтось втрачає жагу до життя....

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК Привіт. Я Бодя, мене так називали в школі. Раніше дратувало це прізвисько, але зараз моя сутність в ньому... Нещодавно мені випав шанс вступити в престижний університет, ще й на професію мрії. Й тут розпочинається дивовижна історія.... Перший поцілунок — інтимний момент, він був у кожного. Заплющіть очі, згадайте ті емоції, невимовне бажання розчепитися на атоми, перетворитися у попел й розчинитися в ту мить. Неймовірні відчуття, які залишають післясмак. Ну принаймні я так думала. Кожного разу коли я уявляла свій перший поцілунок: пристрасть, бажання, трепіт переповнювали мене. Немов казка про сплячу красуню оживала. Здавалося, що серце вилетить з грудей. Але цього не сталося... Ви спитаєте: «чому?». А я тихо відповім: «не знаю.». Перехрестя, на годиннику 21:45. Я як завжди соромилася обійняти, але Він був наполегливий й тоді руки самі прижали його так сильно, як тільки вміли. Можливо вечірній мороз змушував нас злитися в єдине тіло, а можливо нестерпна хтивість керувала нами. Він жартував , а я не бачила його обличчя, його ріст приневолював мене задирати голову, як безпомічне котеня. Моє тіло вже давно розривалося на тисячу дрібних шматочків. Здавалося все навколо зупинилось. Раптом пролунало питання: «можна поцілувати?». «Ні.»,— різко відповіла я. На що була миттєва реакція: «А в щічку?». Й тут моє серце почало вагатися. І я стискала його у своїх обіймах. Тиша сказала йому про згоду. Я сама ще не знала, що буде далі. І тут Він повільно нахиляється до мене. Його губи зовсім близько, ми ніжно гралися нашими носиками, ніби цуценята коли знайомляться. І тут я закам’яніла— страх заполонив серце. Він же своїми ніжними губами торкнувся моїх. Китайський шовк тільки з цим можна зрівняти його доторки. Він ніжно продовжував цілувати, здавалося, що в його руках соковите яблуко , яке він намагався розкуштувати. Я ж досі не рухаю губами. Моє тіло не слухається мене. Очі були повні страху. Тут наші губи розімкнулися. Він тихо промовив: « Помада не смачна, ніби пісок!». Ви знову запитаєте: «Ти не відчула задоволення й трепіт?», а я відповім: «Я відчула лише страх.»...