Як вилізти з цієї ями?
Cryda Cooper
Як вилізти з цієї ями, Коли війна гудить над нами, Коли боїшся засинати Бо зранку можеш і не встати? Коли скінчиться це будення? Коли тривога то не вчення, А у метро ховайсь - не їдь, Так хочу трішечки пожить... Чому це сталось саме з нами? Чому війна вже йде роками? Чому всім байдуже до нас? Чому живу я в такий час? Як вилізти з цієї ями Коли ти плачеш над життями Своїх же.. А біль все ріже... Ріже... Ріже... . . . . 💔
2022-10-15 20:48:13
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
Сильно, автор молодець ✨👏✨
Відповісти
2022-10-15 21:21:44
1
Kruhitka Dobro
Чому? Бо поки існує сучасна людина, поки й будуть йти безглузді війни. Я впевнений, що це не остання війна, на жаль...
Відповісти
2022-10-19 20:04:51
1
Cryda Cooper
@Kruhitka Dobro ☹️💔
Відповісти
2022-10-20 10:28:11
Подобається
Інші вірші поета
Гостріть катани! Про неї Ворогу, якого я люблю Той прекрасний, таємничий...
Інші поети
it'sdher _
@ddher_
Solo Frau
@frausolo
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5680
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1766