Втома
Та скільки ж можна! Я втомився жити! У темряві кромішній між печалі Дивлюся тихо з вишньої орбіти, На те, як розбиваються скрижалі. Живу для когось, а собі оскома. Лишня людина в чорноті пустій. І втома. Втома. Лиш постійна втома. І для своїх бажань лиш крик: постій! Що хочу я - нікого не хвилює. Лише піклуйся все і всюди лізь. Життя йде повз і відчаєм вирує, І бачу лиш осудні морди скрізь. Болить душа і біль цей загасити Не знаю як. Кричати в пустоту? Клеймом розжареним лиш руку припалити: Фізичним болем вбити самоту. Може нарешті вже для себе жити? Робити те, що перше хочу Я? Та дивлюсь лиш з високої орбіти, Як засихає стоптана рілля.
2025-02-18 21:06:48
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2486
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6061