Вірші
Всі
Я?
Вже Інстаграм мені осточортів,
Тікток, Фейсбук, Ютуб - то все оскома.
І музика, гучний чи тихий спів -
Лиш у душі пробуджується втома.
Оригінальним бути не дано.
Лиш друге місце - перше вже зайняли.
І в келиху бурштинове вино
Приглушує страшних думок навали.
Себе утратив я поміж юрби,
А може того "я" й не існувало.
І в голові мов голос від труби:
"Ти є ніхто. Невже цього замало?"
Аби на мене глянули усі,
"Прикольним" я так сильно хочу бути...
Та плачу лиш, у ранішній росі.
Та лиш сиджу загорнутий у смути.
1
1
81
Як бути далі?
Молись! - казали. - Вір і сподівайся!
Через пустелю води потечуть!
А я сидів. У розпачі вагався.
Життя утратив і утратив суть.
Самотність рвала душу без упину.
По що молитись? Як у пустоту?
Просив роками рідную людину.
Отримував прокляту самоту.
Як вибратись із цього я не знаю.
Було, загуло, зникло в далині.
Нове грядуще дивно виглядаю.
Живу в надії. Топлюся в вині.
3
1
50
Любов інфіляція
Слово "любов" пройшло інфляцію.
Утратило сенс у наших вустах.
Клянемось у ній - відчуваю фрустрацію.
Живемо у темних, пошарпаних снах.
Так легко говоримо, сакральне утративши.
Так легко злітає із губ ошалілих.
3 роки? 2 місяці, нічого не значивши.
Зникає туман з очей захмілілих.
4
0
73
