Вірші
Всі
Я не хотів...
Я не хотів помирати отак:
У темряві. Сам і не сам. Одиноко.
Коли навкруги, де не кинути око,
Цвіте лише жалібно мак.
Я не хотів згасати умом:
Помалу. Дуріти. Від втоми конати,
Дивитись на світ через жалості ґрати,
І в темряву впасти притьмом.
Я не хотів летіти у низ:
Проклято. Глибоко. Зболілий навіки,
Як крила обірвуть у любої Ніки,
В черговій із психіки криз.
Я не хотів... Та зникаю тепер:
У ніч. У безодню. В мирськії глибини.
Немає в мені ні життя, ні людини.
Так ранок із сонцем умер.
1
0
60
Буде лагідний дощ
Буде лагідний дощ, буде запах землі,
Буде літ ластівок від зорі до зорі;
Буде квакання жаб у вечірніх ставках,
І білий цвіт слив у весняних садках;
І малинівки вбрані у пір'я вогню
На дроті свистітимуть новому дню;
І ніхто не згадає війни, ні один,
Спогад цей віднесе в далину часу плин.
Не помітить ні дерево, ані пташина,
Якщо зникне з землі кожна в світі людина;
І весна повстрічавши світання нове,
Не помітить, що людство уже не живе.
Переклад з оригіналу: "There Will Come Soft Rains" - wrote by Sara Teasdale
1
1
156
Амвон
Було йому так літ зо двадцять п'ять,
А у очах безодня майоріла.
Хотів він щастя тихе повстрічать,
Однак нікому не було вже діла.
Одна між всіх поктнута душа,
Якої відвернулися чужії.
І в темряві, все щастя полиша -
У Небеса летять розбиті мрії.
Розпач і радість в тиші й самоті.
Печаль і щастя у проклятій думі.
Молитва розчинилась в пустоті,
А очі вже втонули в чорні сумі.
І він у скорбі вийшов на амвон,
У тиші церкви тихо так молився.
Поміж старих, потрісканих ікон,
Усе на гору дивлячись - хрестився.
2
0
179
