Вірші
Всі
Вокзал
На вокзалі, вночі, між туманом густим,
Все трищали стовпи електричні.
Поїзди опоясував сморід і дим,
Чисті води дзюрчали трагічні.
Між зелених, і жовтих, червоних вогнів
Поїзди все гули,прибували;
В пасажирський хтось точно сісти не вспів,
Товарняк навіть не зупиняли.
На маленькім вокзалі, у колії дві,
Я стояв і на лампи дивився.
Дим густий відлітав, шум пробоїв дзвенів,
Туман гу́сто між ними клубився.
Як цвіркун у слабкій вересневій траві,
Електрон в кабелях вселився.
2
0
43
Бал у сатани
Мов в Майстра з Маргаритою бенкет,
Тут Сатана прийшов, сів у буфет.
І став собі дурних людей збирати,
Аби із ними довго танцювати.
Були чорти, біси і відьми там,
Один старик, що перейшов кумрам.
І панночки були фільтифікетні,
І старі баби - зовсім не дотепні.
Дивився я на бал весь сатани,
Як кончились і пінились вони.
Дурних багато в світі сім живе,
Шкода не знає, що воно дурне.
Експронтом вам я віршик написав,
Як Сатана на бал чортів збирав.
0
0
47
Я не хотів...
Я не хотів помирати отак:
У темряві. Сам і не сам. Одиноко.
Коли навкруги, де не кинути око,
Цвіте лише жалібно мак.
Я не хотів згасати умом:
Помалу. Дуріти. Від втоми конати,
Дивитись на світ через жалості ґрати,
І в темряву впасти притьмом.
Я не хотів летіти у низ:
Проклято. Глибоко. Зболілий навіки,
Як крила обірвуть у любої Ніки,
В черговій із психіки криз.
Я не хотів... Та зникаю тепер:
У ніч. У безодню. В мирськії глибини.
Немає в мені ні життя, ні людини.
Так ранок із сонцем умер.
1
0
115
