Вірші
Всі
Любов інфіляція
Слово "любов" пройшло інфляцію.
Утратило сенс у наших вустах.
Клянемось у ній - відчуваю фрустрацію.
Живемо у темних, пошарпаних снах.
Так легко говоримо, сакральне утративши.
Так легко злітає із губ ошалілих.
3 роки? 2 місяці, нічого не значивши.
Зникає туман з очей захмілілих.
2
0
50
Магія трамваю
Магію вечірнього трамваю
Відчути тяжко в багатьох містах.
Там "Електрон" на коліях стрічаю,
Душа ж старого прагне так, що жах.
Як світло мерехтить у вікнах мутних,
Як лампи тьмяно з стелі миготять,
І стук коліс залізно-многозвучних
Говорить на зупинці зустрічать.
Шум двигуна і голос оголошень,
Для когось може дискомфорт пустий.
Для мене ж це мов черга із запрошень,
Аби відчути дух святий нічний.
І шкода, що у небуття відходить -
Комфорт забрав у магії слова.
Та як старий трамвай двигун заводить
Ще місце маєм на дрібні дива.
2
1
83
Персонажам
(Цей вірш я присвячую всім персонажам всіх книг, що зачепили мою душу)
А я й уже забув про те чуття,
Як перевернеться остання зі сторінок,
І замовкає враз серцебиття...
Кінець. І на губах гіркий відтінок.
Рядок останній і останнє слово,
А починалося так гарно все колись.
Спочатку складно, потім - винятково,
З тобою я летів в небесну вись.
Мов у Каліпсо, жалісне прокляття:
Як тільки полюбити зможу знов,
То припливає пліт з полін і шмаття,
Аби з Огігії забрати ту любов.
Прощатись важко. З вами споріднився.
Та все ж так треба - вічного нема.
І сміх гіркий тихо в душі розлився:
Я ще повернусь, друзі! Все дарма!
І будем знову мандрувать далеко,
Переживемо радості й печаль.
Я вас люблю, що тріпотить серденько.
Не плачте, очі! Ще розвієм жаль!
1
0
78
