Дай назву цьому віршу сам
Обожнюєм ріки й озера, Але ненавидим мокрі тіла. Купаємось у воді сольоній, Але присмак сліз—гіркота. Обожнюєм зорі на темній тканині, Але ненавидим веснянки на своєму обличчі. А родимки чи пігментація— Це власноруч покинута станція. Обожнюєм струмки, Що стікають із гір. Блакитні водоспади, Ріки, схожі на змій. Але ненавидим вени на своїх руках, Їх так просто пустити по смертельних ножах. Обожнюєм білих баранців на морі, Як вони пестять наші плечі. Але ненавидим хвилі веселкові На своєму тендітному волоссі. Ми в захваті від силуетів та ходи на журналах, Обкладинка наша не найвищий пілотаж. Ми ненавидим власні риси в очах, Адже простіше зробити фейковий монтаж. 🐾🐾Цей вірш я присвячую людям, які не бачать красу в собі, не цінують її унікальність та хочуть змінити свою особливість, аби виглядати чи здаватися привабливими.🐾🐾
2023-08-13 12:04:51
3
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2014
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10184