Як оточення
Тепер не потрібні навіть слова,
Я засинаю в самотній кімнаті.
Мова чиясь для мене німа,
Не чутна і небачена.
Чи варто сховати,
Чи знати напевно,
Що кохання–
це найкраще спасіння.
І все те даремно,
Що не про любов,
Бо ми мріємо знати куди хто пішов.
Уламки фраз лізуть у голову,
Вони збереглись недбало й невдало.
Не чутно нічо про нашу розмову,
Спіткало її лихо, зачинилось тихо.
У інших масштабах видно,
Як тут темно і світло.
У інших світах все зрозуміло,
Що я мав би тебе відпустити.
Що мав підписати тобі злочин–
Викрадення мого серця
За кілька хвилин.
Але ти траплялася мені як оточення
Базмежну кількість разів.
2023-07-31 16:56:58
2
1