Dudas
-Rayures
¿Qué pasa cuando ya no sabes quién eres? Yo no lo sé y dudo que alguien lo sepa Cuando me dí cuenta la Catalina que recordaba y que pensaba vivir, ya no existía No me gustaba en lo que me había convertido y por eso fingí que no cambié Catalina, ella hacía lo que los otros querían que ella hiciera, ella pensaba lo que los otros pensaban, y por eso la querían, porque en ella todos se reflejaban como querían ser Ella era perfecta Pero dejó de existir, y ahora solo estoy yo Y no lo tolero
2020-12-02 22:48:30
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
AnotherStranger
Cuanta profundidad amiga Coelho 😉❤
Відповісти
2020-12-02 22:57:01
2
-Rayures
@AnotherStranger Siempre mi amiga roba corazoncitos ❤
Відповісти
2020-12-02 22:58:08
1
AnotherStranger
@-Rayures 😏❤
Відповісти
2020-12-02 23:15:51
2
Інші вірші поета
El subconsciente Love me Papeles Mis gustos
Інші поети
Lady K
@lady_k
Схожі вірші
Всі
Holy
МОРГАН РЕЙ
Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.
57
4
8115
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11196