Читаю
Сергій Оксентюк
Ось я книжку із полки беру, Перед собою її відкриваю. Перед собою єдине що бачу, Це букви, які я читаю. Я стаю краплиною чистої води, І у світ книжки поринаю. Проходжу тексту рядки, Кожну букву із них я вбираю. І ось краплина набирає фарби, Відтворює книжну історію. Із кожною сторінкою все міняє барви, Демонструючи кожну емоцію. І ось краплина стала океаном, І він показує ,про що я думаю. Даю я волю нетерплячим думам, І повільно книжку закриваю.
2020-12-21 09:49:30
2
0
Інші вірші поета
Хто голова Язики Вірш друг Відчуваю
Інші поети
нnw αsω
@hnwasw14
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3347
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12086