Історія
Він і вона, тепер їх двоє. Зустрілись, обнялись обоє. І все навкруги розтануло В поцілунку, для любові паливо. Зустрічі казкові відбувались, І їхні долі переплітались. І все чудово було в них, Доки вогонь горів в очах. Чомусь зупинилася розмова, Підвела їх рідна мова. Все що знали розказали, Коли у парку разом гуляли. " Кінець нашій історії". Подумали наші герої. Серця у такт б'ються, До купи вони в'ються. Але розумна голова, Зробила свої правила. Закінчились прогулянки. Все на краще вони думали. А серця все мучились, В пам'яті бачились. Та час безжалісний, І розтанули всі спогади. Рік за роком вони йшли. Нові історії плели. Та серця їх не забули, Яку музику разом грали. Доля їх далеко не відпустила, Вона його знову зустріла. І в очах молодих і мудрих, Від часу сумних не дружніх. Любов пробилася знову, Розпочала нову розмову. І мудрість їм допомагала На правильний шлях вказала.
2018-11-09 12:34:50
8
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2371
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1325