Прикуте
Тіло прикуте до землі,
А душа хоче літати.
Невже змиритися мені,
І на птахів поглядати?
Чи зможу я небо обійняти,
І своє сонце поцілувати?
Чи з кожним стрибком,
Я завжди буду падати?
Був час коли крила відчував,
І вже вчився я літати.
Про обережність тоді забув,
Вітер їх почав відривати.
Я падав все скоріш і скоріш,
І вогонь обпікав мої рани.
Вже бачив сліди своїх ніг,
Коли падав з розгону в замети.
Із вогню відразу у лід,
Закував я своє тіло.
Та розтануло все і мій слід
Появився на цій планеті.
2019-02-14 17:56:30
10
0