Блукаючі тіні
Ви знову тут, блукаючи тіні,
Вночі прийшли, і чекаєте що пущу,
Я в свій дім, на відшибі
Там, де маяк, де вітер все сильніший. Але я залишу вас за дверима!
Мені не потрібні, туманні звістки! Спокій і розуміння, панує у моїх стінах! Не потрібен страх, і вічні муки...
Про те, що зробив я,
Про те, що я не встиг.
Мені краще залишатися здоровим, Серед хворих, загублених у вині...
Були і сумні моменти,
Обвиті виноградною лозою,
І з плюща, тугі паркани
Що сумно, дивляться на мене...
Мені кажуть: Відкрий і подивися трохи Що ти створив...
Що ти створив...
Але я не відкриватиму,
І в мить впаду на край каньйону
Просити мотузку, але не вилазитиму
А так сидітиму, жаліти себе довше... Який бардак!
Творитися в цій гущавині,
І скільки прожитих по дарма днів
Не стану більше,
витрачати своє життя марно
Адже за горою немає іншої гори...
Я вас прогнати бажаю,
Блукаючи тіні, тих минулих днів
І майбутніх хвилювань.
Але я не стану, в'язнем себе!
Знайду я шлях, до мосту прозріння І житиму, без власних травм!
Вночі прийшли, і чекаєте що пущу,
Я в свій дім, на відшибі
Там, де маяк, де вітер все сильніший. Але я залишу вас за дверима!
Мені не потрібні, туманні звістки! Спокій і розуміння, панує у моїх стінах! Не потрібен страх, і вічні муки...
Про те, що зробив я,
Про те, що я не встиг.
Мені краще залишатися здоровим, Серед хворих, загублених у вині...
Були і сумні моменти,
Обвиті виноградною лозою,
І з плюща, тугі паркани
Що сумно, дивляться на мене...
Мені кажуть: Відкрий і подивися трохи Що ти створив...
Що ти створив...
Але я не відкриватиму,
І в мить впаду на край каньйону
Просити мотузку, але не вилазитиму
А так сидітиму, жаліти себе довше... Який бардак!
Творитися в цій гущавині,
І скільки прожитих по дарма днів
Не стану більше,
витрачати своє життя марно
Адже за горою немає іншої гори...
Я вас прогнати бажаю,
Блукаючи тіні, тих минулих днів
І майбутніх хвилювань.
Але я не стану, в'язнем себе!
Знайду я шлях, до мосту прозріння І житиму, без власних травм!
Коментарі