Три друга (Поема)
Знову бачу страх, в очах людей...
Знову сумнів, живе у їхніх серцях.
І як мені бути, як мені змінити?
Такий розклад, який тут без кінця...
Не бачу я, щасливих осіб, побачити б їх Хоч би ще раз, почути сміх,
і спів птахів...
А не бездушний крик ворон
А що потім, а що потім?
Не бачу тут, добрих думок.
(Віктор виходить із кімнати, прощаючись із усіма)
Макс Жуковський
Та ні друже, ти не правий!
Така в тебе, паршива вдача.
Ти сам тугу, із собою взяв,
І так рішуче, нам розповів
Що ти на серці, то тримав...
Повір все це нісенітниця!
Ти глянь на небеса!
Невже ж все так погано?
Що жити аж не хочеться.
Скиглиш, і ниєш про все,
Не бачиш ти, чи не хочеш
Що є добро, що є добро...
Віктор обернувшись, відповів:
Добро можливо є, і буде!
Але добрим людям тут складніше буде...
На них чекає одна боротьба!
Один лише бій, за ним війна!
І доброта - як слабкість стане,
Її не прийме тут ніхто!
Сергій Власен
Хлопці вистачить сварок та суперечок! Життя дано не для пустих розмов!
А для кохання, і для добра.
Піду, мабуть вже я, додому йти пора. Цієї отрути, напився я сповна... (Одягаючись Сергій, усміхнено йде)
Знову сумнів, живе у їхніх серцях.
І як мені бути, як мені змінити?
Такий розклад, який тут без кінця...
Не бачу я, щасливих осіб, побачити б їх Хоч би ще раз, почути сміх,
і спів птахів...
А не бездушний крик ворон
А що потім, а що потім?
Не бачу тут, добрих думок.
(Віктор виходить із кімнати, прощаючись із усіма)
Макс Жуковський
Та ні друже, ти не правий!
Така в тебе, паршива вдача.
Ти сам тугу, із собою взяв,
І так рішуче, нам розповів
Що ти на серці, то тримав...
Повір все це нісенітниця!
Ти глянь на небеса!
Невже ж все так погано?
Що жити аж не хочеться.
Скиглиш, і ниєш про все,
Не бачиш ти, чи не хочеш
Що є добро, що є добро...
Віктор обернувшись, відповів:
Добро можливо є, і буде!
Але добрим людям тут складніше буде...
На них чекає одна боротьба!
Один лише бій, за ним війна!
І доброта - як слабкість стане,
Її не прийме тут ніхто!
Сергій Власен
Хлопці вистачить сварок та суперечок! Життя дано не для пустих розмов!
А для кохання, і для добра.
Піду, мабуть вже я, додому йти пора. Цієї отрути, напився я сповна... (Одягаючись Сергій, усміхнено йде)
Коментарі