Погані Думки 0.2
Я пам'ятник спорудив собі за життя!
Ходжу я по землі, ніби чужий.
І вітер дедалі сильніше роздмухує думки,
Вони не думки зовсім - а лиш просто листя.
Сиджу на лавці, бачу я перехожих,
У них усе життя - як добре кіно
Грають ролі, веселяться, і шукають
Кому б примкнути, втомлене лице.
А сніг іде з надривом і натужно,
Наче більше не прийде.
А я сиджу на лавці, весь потухлий
"Останнє у каміна вугілля"...
Намагаюся бути не в тягар і не в нудьгу,
Але сам собі, навіть не вірю.
Такий вже я, втомлений від тривоги,
І чомусь весь у смутку й тузі
Намагаюся бути не в тягар і не в нудьгу,
Але все складніше стало мені...
Я був веселим посміхався часто,
Цінував спокій і тишу в душі
Любив любити, і бути коханим,
Хотів прожити з коханою
Сотні довгих літ
Але став похмурим і нестерпним,
І тому пора вже мені...
Я пам'ятник спорудив собі за життя!
Скажіть нам ньому хоча би пару слів...
Ходжу я по землі, ніби чужий.
І вітер дедалі сильніше роздмухує думки,
Вони не думки зовсім - а лиш просто листя.
Сиджу на лавці, бачу я перехожих,
У них усе життя - як добре кіно
Грають ролі, веселяться, і шукають
Кому б примкнути, втомлене лице.
А сніг іде з надривом і натужно,
Наче більше не прийде.
А я сиджу на лавці, весь потухлий
"Останнє у каміна вугілля"...
Намагаюся бути не в тягар і не в нудьгу,
Але сам собі, навіть не вірю.
Такий вже я, втомлений від тривоги,
І чомусь весь у смутку й тузі
Намагаюся бути не в тягар і не в нудьгу,
Але все складніше стало мені...
Я був веселим посміхався часто,
Цінував спокій і тишу в душі
Любив любити, і бути коханим,
Хотів прожити з коханою
Сотні довгих літ
Але став похмурим і нестерпним,
І тому пора вже мені...
Я пам'ятник спорудив собі за життя!
Скажіть нам ньому хоча би пару слів...
Коментарі