Поема "Фатальна зустріч"
Честер Фінч
У місті без доріг та купи болота зустрів я її.. Цей погляд викрав моє сердце, та не зберіг.. Відчуття страху і жаху не покидало мене. У місті немає людей, та тварин навіть не чути.. Прохолода темних ночей.. Відчуття болі і смутку все приманюють ці місця.. Краса темних провулків, відправляє мене в забуття.. І ось у парку зустрілись ми разом.. Силует я побачив дівчини з довгим хвостом.. Не покинув думки я свої зухвалі.. Я побачив її у воді під мостом. Промовляв до неї помалу.. -Ви краса цього краю проклятого.. Та дівчина, пірнула під воду.. Лише хвіст я побачив її.. Я сидів цілу ніч, та чекав все на неї.. І ось під ранковий світанок, я зустрів із нею. Треміли від холоду і болі ноги мої.. Я почув декілька слів: -Ти зі мною.. чи ні? -Я з тобою доля моя.. Мої очі для тебе горять.. Під гіпнозом ішов я до води.. Всі слова.. та думки.. Я залишив в пітьмі.. І ось наша зустріч вже відбулась.. Та нажаль її вигляд викликав вже відразу.. Зникли очі чудові, і волосся яскраве.. Її вигляд жахіттям я б навіть назвав.. Темні очі, вигляд рибини.. Та обличчя з луски.. Але тіло дівчини.. Я почав вже тікати.. Та втекти не зумів.. Поцілунок її, мене загубив. Обняла мене міцно, та на дно я пішов.. Дурень я.. Що гадав... Що кохання знайшов.. (Автор арту:ToothlessEgo)
2023-01-14 14:37:28
1
0
Інші вірші поета
"Печалі дим" "Краса твоя, все манить полетіти" "Поема Відлюдник" "Душа моя"
Інші поети
HAZEL GRACE
@just_another_someone
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3706
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1051