Поема "Фатальна зустріч"

Честер Фінч

У місті без доріг та купи болота зустрів я її.. Цей погляд викрав моє сердце, та не зберіг.. Відчуття страху і жаху не покидало мене. У місті немає людей, та тварин навіть не чути.. Прохолода темних ночей.. Відчуття болі і смутку все приманюють ці місця.. Краса темних провулків, відправляє мене в забуття.. І ось у парку зустрілись ми разом.. Силует я побачив дівчини з довгим хвостом.. Не покинув думки я свої зухвалі.. Я побачив її у воді під мостом. Промовляв до неї помалу.. -Ви краса цього краю проклятого.. Та дівчина, пірнула під воду.. Лише хвіст я побачив її.. Я сидів цілу ніч, та чекав все на неї.. І ось під ранковий світанок, я зустрів із нею. Треміли від холоду і болі ноги мої.. Я почув декілька слів: -Ти зі мною.. чи ні? -Я з тобою доля моя.. Мої очі для тебе горять.. Під гіпнозом ішов я до води.. Всі слова.. та думки.. Я залишив в пітьмі.. І ось наша зустріч вже відбулась.. Та нажаль її вигляд викликав вже відразу.. Зникли очі чудові, і волосся яскраве.. Її вигляд жахіттям я б навіть назвав.. Темні очі, вигляд рибини.. Та обличчя з луски.. Але тіло дівчини.. Я почав вже тікати.. Та втекти не зумів.. Поцілунок її, мене загубив. Обняла мене міцно, та на дно я пішов.. Дурень я.. Що гадав... Що кохання знайшов.. (Автор арту:ToothlessEgo)

2023-01-14 14:37:28

1

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4668

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12312