"Життя йде"
Життя йде, і все без редактури. Хтось тут живе, а хтось і виживає.. У розкоші палаци більшими стають! А хтось в канаві, в злиднях помирає.. Життя біжить, його вже не наздогнати.. Сьогодні я як молодий козак, мандрую та співаю. А завтра я старий кобзар, сиджу собі у дуба, та на кобзі граю. Живу собі життям, простим та непримітним. Добрих людей ціную, поважаю, а недругів своїх, я завжди пробачаю.. Життя все рівно, виставить крапки. Життя йде, пливе за небокраєм. І хмари в небі, темнішими стають.. Дощі пройдуть, і світле буде небо. Дорогу що зветься життя.. Я неодмінно з вами всю пройду!
2023-05-18 21:33:10
1
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15937
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11532