"Життя йде"
Честер Фінч
Життя йде, і все без редактури. Хтось тут живе, а хтось і виживає.. У розкоші палаци більшими стають! А хтось в канаві, в злиднях помирає.. Життя біжить, його вже не наздогнати.. Сьогодні я як молодий козак, мандрую та співаю. А завтра я старий кобзар, сиджу собі у дуба, та на кобзі граю. Живу собі життям, простим та непримітним. Добрих людей ціную, поважаю, а недругів своїх, я завжди пробачаю.. Життя все рівно, виставить крапки. Життя йде, пливе за небокраєм. І хмари в небі, темнішими стають.. Дощі пройдуть, і світле буде небо. Дорогу що зветься життя.. Я неодмінно з вами всю пройду!
2023-05-18 21:33:10
1
0
Інші вірші поета
"Надворі сніг, все замело журбою" "Прожив неначе, все вже бачив" "Романтик" "Художник"
Інші поети
Твоя NATALI
@sunny_princess
Kotenok
@Kotenok2018
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1934
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11351