Життя... Жито
🌾 *** Все життя, мов житня нива, Падала... проте щаслива, і вітрами була скошена, холодними дощами зрошена. *** Це життя, зернина в полі, І така його вже доля, Не рости, або проростати, бур'яном чи хлібом стати. *** Нам багато вже не треба, Споглядати б всім синь неба, кожен сміх, і плач що поруч, добротою в серце влуч... *** А життя, як збита пташка, Ти скажи: "Коли не важко?" Розкажи - як позбутись смутку? Давно зів' яв цвіт незабудки. *** Час летить, серпом зриває, що було - не відпускаю, Та минуле десь далеко, є в нім страх, там небезпека... *** В бездні неба птах літає, все що знизу розглядає, Він не дасть вже більше впасти, лиш забудь, мене прости! *** Не буває щоб все тяжко, Просто треба це пройти... *** ©️Chichec
2019-05-02 10:16:00
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1479
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12484