Життя... Жито
kVitka Chichek
🌾 *** Все життя, мов житня нива, Падала... проте щаслива, і вітрами була скошена, холодними дощами зрошена. *** Це життя, зернина в полі, І така його вже доля, Не рости, або проростати, бур'яном чи хлібом стати. *** Нам багато вже не треба, Споглядати б всім синь неба, кожен сміх, і плач що поруч, добротою в серце влуч... *** А життя, як збита пташка, Ти скажи: "Коли не важко?" Розкажи - як позбутись смутку? Давно зів' яв цвіт незабудки. *** Час летить, серпом зриває, що було - не відпускаю, Та минуле десь далеко, є в нім страх, там небезпека... *** В бездні неба птах літає, все що знизу розглядає, Він не дасть вже більше впасти, лиш забудь, мене прости! *** Не буває щоб все тяжко, Просто треба це пройти... *** ©️Chichec
2019-05-02 10:16:00
3
0
Інші вірші поета
Короткі роздуми Все стане ясно... Бути жінкою Гордо подивись
Інші поети
Emu
@starflower
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4672
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12167