Життя... Жито
kVitka Chichek
🌾 *** Все життя, мов житня нива, Падала... проте щаслива, і вітрами була скошена, холодними дощами зрошена. *** Це життя, зернина в полі, І така його вже доля, Не рости, або проростати, бур'яном чи хлібом стати. *** Нам багато вже не треба, Споглядати б всім синь неба, кожен сміх, і плач що поруч, добротою в серце влуч... *** А життя, як збита пташка, Ти скажи: "Коли не важко?" Розкажи - як позбутись смутку? Давно зів' яв цвіт незабудки. *** Час летить, серпом зриває, що було - не відпускаю, Та минуле десь далеко, є в нім страх, там небезпека... *** В бездні неба птах літає, все що знизу розглядає, Він не дасть вже більше впасти, лиш забудь, мене прости! *** Не буває щоб все тяжко, Просто треба це пройти... *** ©️Chichec
2019-05-02 10:16:00
3
0
Інші вірші поета
"я так думаю" Гордо подивись Час Бути жінкою
Інші поети
Яна
@yana_krivobok
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5034
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1241