Життя... Жито
🌾 *** Все життя, мов житня нива, Падала... проте щаслива, і вітрами була скошена, холодними дощами зрошена. *** Це життя, зернина в полі, І така його вже доля, Не рости, або проростати, бур'яном чи хлібом стати. *** Нам багато вже не треба, Споглядати б всім синь неба, кожен сміх, і плач що поруч, добротою в серце влуч... *** А життя, як збита пташка, Ти скажи: "Коли не важко?" Розкажи - як позбутись смутку? Давно зів' яв цвіт незабудки. *** Час летить, серпом зриває, що було - не відпускаю, Та минуле десь далеко, є в нім страх, там небезпека... *** В бездні неба птах літає, все що знизу розглядає, Він не дасть вже більше впасти, лиш забудь, мене прости! *** Не буває щоб все тяжко, Просто треба це пройти... *** ©️Chichec
2019-05-02 10:16:00
3
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3415
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4724