Time
Leafing through the book of our destiny Quite an impatient time. Pages where we were once alone Burned long ago by the old light. I remember those days when I was young, The secrets of those days were hidden by me a simple day. I'm sad to think that times have passed, Remained one ... life has passed perishing my... So time is cruel, losses are fast. I follow the departed. Do not catch up with them, forgot, left. Will I be lost, too? But time is running out, Not stop, Here is our old house on the edge of the forest, And it's time you killed me. The last moment, the last meeting, With you meeting, o time! We must remember that all of us are far from eternal, And we will come to an end in this world. ******************* Co-authored with the wonderful author @tom_glinvayn Thank You ☺️ Thank and the project https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno for a great idea✨
2020-06-30 17:27:28
17
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Corry T'Erickson
@Valour And Faith I'm happy☺✨
Відповісти
2020-06-30 17:30:57
2
Corry T'Erickson
@Valour And Faith Thank you very much💕
Відповісти
2020-06-30 17:31:34
2
Valour And Faith
Always welcome bro 😊💞🙌
Відповісти
2020-06-30 17:32:08
3
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8692
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183