КОРОНАВІРУС
ДІМАСТИЙ УКРАЇНЕЦЬ
Жодних вірусів я не боюся! Йду вперед та не здаюся! Мене ніяка зараза не чипає! А "КОРОНАВІРУС" не лякає! Ця хвороба кажуть не проста, Вона забирає людські життя, Через неї жертв є дуже багато, А для політиків це велике свято! Бо на цьому можна заробляти, Щоб фінанси вдало розкрадати, Потрібно народу в очі брехати, Що КОРОНАВІРУС не зламати! Перестаньте нарешті брехати! Почніть людям правду казати, За це всі вас будуть поважати, Разом ми взмозі все подолати.
2020-04-25 13:06:03
6
0
Інші вірші поета
МОЯ МАТУСЯ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ! ЧАРІВНА СІМ'Я ПРЕКРАСНА НАДІЯ
Інші поети
Olya
@raynor
Лика Вершинина
@lika_vershinina_skvl
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4983
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12604