Не пробачу!

Дана Язовських

Я плачу і сльози мої густі, Як кров, що сочиться з рани солдата Я більше ніколи не пробачу війни, Яка завдала нам такої втрати. Вони солоні і швидко біжать Я насилу їх зупиняю Моя віра у правду і дух козаків Це єдине, що ще тримає. Я так прошу, повернись живим Хоробрий і відданий воєн Свята земля у пеклі подій Збережи всіх дітей сьогодні. І кожну наступну весну Дай зустріти у полі з квітками Під небом чистим, серед братів Без наступа підлих ударів. Тут кобзарі складали пісні І я напишу їх багато Тут голос народу лунає в мені Я буду його цитувати.

2022-02-25 17:20:26

5

18

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (18)

Лана Дель Рей

🤧🤧🤧🤧 потрясающе

Відповісти

2022-02-25 19:50:01

1

Лана Дель Рей

Наші захисники повернуться з перемогою

Відповісти

2022-02-25 19:50:36

1

Дана Язовських

@Лана Дель Рей всім серцем вірю!

Відповісти

2022-02-25 19:53:45

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3308

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4029