Не пробачу!

Дана Язовських

Я плачу і сльози мої густі, Як кров, що сочиться з рани солдата Я більше ніколи не пробачу війни, Яка завдала нам такої втрати. Вони солоні і швидко біжать Я насилу їх зупиняю Моя віра у правду і дух козаків Це єдине, що ще тримає. Я так прошу, повернись живим Хоробрий і відданий воєн Свята земля у пеклі подій Збережи всіх дітей сьогодні. І кожну наступну весну Дай зустріти у полі з квітками Під небом чистим, серед братів Без наступа підлих ударів. Тут кобзарі складали пісні І я напишу їх багато Тут голос народу лунає в мені Я буду його цитувати.

2022-02-25 17:20:26

5

18

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (18)

Лана Дель Рей

🤧🤧🤧🤧 потрясающе

Відповісти

2022-02-25 19:50:01

1

Лана Дель Рей

Наші захисники повернуться з перемогою

Відповісти

2022-02-25 19:50:36

1

Дана Язовських

@Лана Дель Рей всім серцем вірю!

Відповісти

2022-02-25 19:53:45

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11195

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1843