Віра
Дана Язовських
Вір мені, як віриш, що сонце світить Вір у мене, як Бог у дитя Довіряй мені, не написані тобою вірші Завіряй, що ніколи не буду сама. Я тобі дам обітницю чесну, Що кохатиму, поки буду жива, Що не буде на світі чудесно Коли поруч зі мною, тебе нема. Скажи, що на всіх картинах Намальований образ мій, Що не знався інших в любові, Що немає старих гріхів. Я повірю кожному слову Збережу їх в скарбниці під серцем Та благаю не забувайся Я тебе не забуду, чесно.
2022-02-20 09:56:25
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Ivan Bondarchuk
Прекрасное произведение 👏👏👏
Відповісти
2022-02-20 11:26:08
Подобається
Дана Язовських
@Ivan Bondarchuk дякую 🙈💕
Відповісти
2022-02-20 11:30:56
Подобається
Дана Язовських
як гарно написали 😍💔
Відповісти
2022-02-20 11:31:22
Подобається
Інші вірші поета
Не пробачу! Архітектори Мій дім, моя війна Чумацький шлях
Інші поети
Влад Кирик
@kirik_vlad_maths
Meteorite ..
@mars_milk
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3048
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1563