Україно!
Моя сильна, незламна Країно
Протримайся ще трохи в, цьому, пекельнім вогні
Дощ змиватиме, твої, непосильнії рани
Я віршами, тобі, накладатиму шви.
Не втрачай, моя мила, своєї незнаної вроди
Не зрізай, своїх довгих, блискучих косей
Наші ластівки вже у дорозі
Нам лишилось відкрити дверей.
Запустити весну і повірити сонцю
Відпустити морози і кривди старих ворогів
Розтопити сніги, що кригою стали у серці
Повірити долі, хай до миру вона нас веде.
Нехай зжаляться Боги і знімуть прокльони
Ми кровью землю здобрили на їхню честь
Наша правда давалась нестерпним болем
Наш відчай, як наступ дурних вістей.
Розправ свої крила, моя ти рідна
Підніми щодужче гідність свою
Твій голос, у спадок лишився народу
Твоя воля, навіки лунає в мені.
Так багато, чекає любові
На землі, що ростила так довго нас
З покоління тамуючи спрагу свободи
Напувала своїх немовлят.
Якщо клятва, чогось, ще варта у світі
Присягну на вірність лише тобі
Моя мати, моя дужа Країно
Протримайся ще трохи в, цьому, пекельнім вогні.
2022-02-18 20:15:45
5
3