Україно!

Дана Язовських

Моя сильна, незламна Країно Протримайся ще трохи в, цьому, пекельнім вогні Дощ змиватиме, твої, непосильнії рани Я віршами, тобі, накладатиму шви. Не втрачай, моя мила, своєї незнаної вроди Не зрізай, своїх довгих, блискучих косей Наші ластівки вже у дорозі Нам лишилось відкрити дверей. Запустити весну і повірити сонцю Відпустити морози і кривди старих ворогів Розтопити сніги, що кригою стали у серці Повірити долі, хай до миру вона нас веде. Нехай зжаляться Боги і знімуть прокльони Ми кровью землю здобрили на їхню честь Наша правда давалась нестерпним болем Наш відчай, як наступ дурних вістей. Розправ свої крила, моя ти рідна Підніми щодужче гідність свою Твій голос, у спадок лишився народу Твоя воля, навіки лунає в мені. Так багато, чекає любові На землі, що ростила так довго нас З покоління тамуючи спрагу свободи Напувала своїх немовлят. Якщо клятва, чогось, ще варта у світі Присягну на вірність лише тобі Моя мати, моя дужа Країно Протримайся ще трохи в, цьому, пекельнім вогні.

2022-02-18 20:15:45

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Дана Язовських

сподіваюсь, у такий важкий час, складно підібрати влучні слова 💔

Відповісти

2022-02-18 20:20:32

1

просто веселка

Хороший вірш, автору аплодисменти ✨👏✨

Відповісти

2022-02-19 09:34:55

1

Дана Язовських

@просто веселка дякую 💞💞💞

Відповісти

2022-02-19 09:42:52

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14847

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12029