Війна

Дана Язовських

Як дурно пахне війна Ніби гниє в людині людина Наче згасає віра в серцях І правда нікому не винна. Ніби земля то другий дім І холод тепер за батька Лиш дочекатись мати - весни Щоб стати другові братом. Лиш залишитись дай Боже ще По грішному світу ходити Вдихати повітря на диво брудне Мати змогу хоч трохи любити. Зберегти у собі молоду наївність В очах старця сумних На руках шорстких і збитих Рахувати мозолі. Будь то сніг чи дощ ворожий Що лягає тягарем Прибиваючи совість до долу Гартуючи пекельним вогнем. А в снах не має спокою Так гучно кричать голоси Минулих, які полишили Майбутніх, що ще не пришли. На поле важких перемог Рідких та болючих поразок Понурих, стражденних думок У логові власних кошмарів.

2022-02-23 17:40:03

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

просто веселка

Гарний вірш 🌼

Відповісти

2022-02-23 17:45:36

1

Дана Язовських

@просто веселка дякую!

Відповісти

2022-02-23 17:47:41

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4356

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5416