Війна
Дана Язовських
Як дурно пахне війна Ніби гниє в людині людина Наче згасає віра в серцях І правда нікому не винна. Ніби земля то другий дім І холод тепер за батька Лиш дочекатись мати - весни Щоб стати другові братом. Лиш залишитись дай Боже ще По грішному світу ходити Вдихати повітря на диво брудне Мати змогу хоч трохи любити. Зберегти у собі молоду наївність В очах старця сумних На руках шорстких і збитих Рахувати мозолі. Будь то сніг чи дощ ворожий Що лягає  тягарем Прибиваючи совість до долу Гартуючи пекельним вогнем. А в снах не має спокою Так гучно кричать голоси Минулих, які полишили Майбутніх, що ще не пришли. На поле важких перемог Рідких та болючих поразок Понурих, стражденних думок У логові власних кошмарів.
2022-02-23 17:40:03
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Гарний вірш 🌼
Відповісти
2022-02-23 17:45:36
1
Дана Язовських
@просто веселка дякую!
Відповісти
2022-02-23 17:47:41
Подобається
Інші вірші поета
Україно! Мій дім, моя війна Не пробачу! Архітектори
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Solo Frau
@frausolo
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13524
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5279