Как больно мне, хотя, скорей душе...
Как больно мне, хотя, скорей душе... Вы скажете: "Нельзя ведь жить без боли." А я отвечу вам: " Что лишь в душевном неглиже... Увидите, как долго я уже живу с тем горем." Как медленно, Она, спускаясь на колени, Моя душа, разорванная в клочья... Кричит и молит о спасении, Не днём, конечно, только ночью... А я терплю, хоть хочется мне выть! Орать так громко чтобы небо содрогнулось! А иногда так хочется забыть... И чтобы прошлое уж наконец заткнулось. Но нет, опять приходит утро. Опять и снова, тот же самый день. И те же люди, те же лица мне наутро, всё также, мило, скажут: "Добрый день." А мне придётся выдавить фальшивую улыбку. Давно уже привычную, мою... Ненастоящую, противную улыбку. Ту, от которой я избавлюсь лишь в Раю. И снова этот день проходит, и снова наступает ночь. Час горя, ярости, безумия, боли... И как всегда, никто не сможет мне помочь. И как всегда, молить я буду о спасении. И как всегда, о стену руки разобью. И снова стану на колени, и Бога о забвении попрошу... Я попрошу лишь раз, потом пойму, что чушь Я полную несу. Опять я зубы яростно сцеплю, и Бога о прощении попрошу... Как больно мне, хотя, скорей душе... Вы скажете: "нельзя ведь жить без боли." А я отвечу вам:" Что лишь в душевном неглиже... Увидите, как долго я уже живу с тем горем."
2020-12-20 12:32:12
6
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6052
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2323