Informal
Demon
"ေရွ႕သြားေနာက္လိုက္ညီညီ" တဲ့။ "ေနနဲ႔လ၊ ေရႊနဲ႔ျမ" တဲ့။ "႐ိုးေျမက်ေပါင္းဖက္ခြင့္" တဲ့။ မဟုတ္ဘူး။ ေတာင္းဆိုခ်င္တာ ... ကၽြန္ေတာ္က ေက်ာခိုင္းလိုက္ရင္ ခင္ဗ်ားက လက္လႊတ္ေပးပါ။ ■ "ရှေ့သွားနောက်လိုက်ညီညီ" တဲ့။ "နေနဲ့လ၊ ရွှေနဲ့မြ" တဲ့။ "ရိုးမြေကျ ပေါင်းဖက်ခွင့်" တဲ့။ မဟုတ်ဘူး။ တောင်းဆိုချင်တာ ... ကျွန်တော်က ကျောခိုင်းလိုက်ရင် ခင်ဗျားက လက်လွှတ်ပေးပါ။
2020-10-20 19:00:52
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Poison Of Love
မိုက်တယ် ကဗျာလေးက
Відповісти
2023-02-28 10:02:04
1
Demon
@Poison Of Love ကျောခိုင်းလို့ လက်မလွှတ်ပေးတဲ့အခါ နှစ်ဖက်လုံးစိတ်ညစ်ရတယ်
Відповісти
2023-02-28 11:21:59
Подобається
Poison Of Love
အမှန်ပဲ
Відповісти
2023-02-28 11:30:13
1
Інші вірші поета
မေလၽွာက္ခဲ့သင့္ေသာ လမ္း / မလျှောက်ခဲ့သင့်သောလမ်း Its End Incurable Creation
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8018
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169