Взросління
Час зупинився і все з ним завмерло. Це повинно лякати мене, Але я привикла бути на самотті. Привикла покладатись на себе, І вірити тільки собі. Не життя мене такою зробило, Не виховання батьків. Мала дитина дорослою стала, Зустрівши так названий світ. Це не казка і не фільм, Про счасливий кінець можна мріяти. До мрій я буду по головах ходити, Іначе буде навпаки.
2020-04-14 14:42:41
3
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2611
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8909