Вірші
Моє кохання
Кохання сповнене божевіллям,
туманним сном заводить в гріх.
Стікає кров'ю в прірву біля серця,
Холодним слідом між рубців.
І твої очі дивляться на мене,
Ні пристрасті, ні жалю чи страху,
У твоїх очах холодний спокій
Що тонко вибудовує стіну.
За вікном лиха ніч,
так манить глянути у небо.
Мій розум начисто розбитий,
Мої думки тільки про тебе.
І нехай безмежні зорі осягають простір сяйвом,
всеодно в очах блукає тінь недосяжних цих почуттів.
0
0
77
Благаю забери
Давай для тебе відкрию своє серце?
Воно вже замучене від коливань в житті,
тому склеєне не так легко б'ється,
та і в принципі не б'ється взагалі.
Якщо захочеш забирай собі, бери!
Буде краще ніж деінде брошене валятись, десь у багнюці, дякуючи що не в лайні, його ще можна для краси прибрати.
Це гірше, звісно, ніж мої пусті вірші, але точно краще за грішную душу,
не дивлячись на чиїсь відбитки та сліди,
воно досі живе і я теж мушу...
Якби мені тільки вистачило сил, відректися від цієї ноші, хто зна, може в цім бутті душа знайшла нарешті спокій і серед невідомих сотні-тисячи могил ми би точно не зустрілися.
0
0
155
