Гортензія
@Dimora
Я сама пошию собі крила й сама пришию їх до тіла
Вірші Всі
Моє кохання
Кохання сповнене божевіллям, туманним сном заводить в гріх. Стікає кров'ю в прірву біля серця, Холодним слідом між рубців. І твої очі дивляться на мене, Ні пристрасті, ні жалю чи страху, У твоїх очах холодний спокій Що тонко вибудовує стіну. За вікном лиха ніч, так манить глянути у небо. Мій розум начисто розбитий, Мої думки тільки про тебе. І нехай безмежні зорі осягають простір сяйвом, всеодно в очах блукає тінь недосяжних цих почуттів.
0
0
73
Благаю забери
Давай для тебе відкрию своє серце? Воно вже замучене від коливань в житті, тому склеєне не так легко б'ється, та і в принципі не б'ється взагалі. Якщо захочеш забирай собі, бери! Буде краще ніж деінде брошене валятись, десь у багнюці, дякуючи що не в лайні, його ще можна для краси прибрати. Це гірше, звісно, ніж мої пусті вірші, але точно краще за грішную душу, не дивлячись на чиїсь відбитки та сліди, воно досі живе і я теж мушу... Якби мені тільки вистачило сил, відректися від цієї ноші, хто зна, може в цім бутті душа знайшла нарешті спокій і серед невідомих сотні-тисячи могил ми би точно не зустрілися.
0
0
151