CRAPZ - Управление Реальности
Дмитрий Шов
Выбрали за нас нашу жизнь Как выживать и кем быть Слово может стоить может нет Кто на всё прольёт свет И к чему теперь слепо идём Не поднимая к небу свой взор Когда на всё точно забьём И тут для всех настанет мор Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться В четырёх стенах поглощая информацию Испытывая внутри постоянную стагнацию Это всё приводит к моральному разложению И к нашему собственному самоуничижению Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться
2022-10-05 05:45:06
0
0
Інші вірші поета
CRAPZ - Тебя Вызывает Он CRAPZ - Мгновенно Согрел CRAPZ - Смотри В Камеру, Детка CRAPZ - Фиолетовые Огни
Інші поети
MixMax M
@MixMax_M
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2465
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5691