CRAPZ - Управление Реальности

Дмитрий Шов

Выбрали за нас нашу жизнь Как выживать и кем быть Слово может стоить может нет Кто на всё прольёт свет И к чему теперь слепо идём Не поднимая к небу свой взор Когда на всё точно забьём И тут для всех настанет мор Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться В четырёх стенах поглощая информацию Испытывая внутри постоянную стагнацию Это всё приводит к моральному разложению И к нашему собственному самоуничижению Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться

2022-10-05 05:45:06

Інші вірші поета

CRAPZ - Два Грамма Для Обмана CRAPZ - Все Отрываются CRAPZ - Розовая Начинка CRAPZ - Подружка Позовёт Тусить

Інші поети

tata

@tata4u

Krishna

@Krishna

Берніс Кірк

@Berni

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11300

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4722