CRAPZ - Управление Реальности

Дмитрий Шов

Выбрали за нас нашу жизнь Как выживать и кем быть Слово может стоить может нет Кто на всё прольёт свет И к чему теперь слепо идём Не поднимая к небу свой взор Когда на всё точно забьём И тут для всех настанет мор Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться В четырёх стенах поглощая информацию Испытывая внутри постоянную стагнацию Это всё приводит к моральному разложению И к нашему собственному самоуничижению Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться

2022-10-05 05:45:06

Інші вірші поета

CRAPZ - Смотри В Камеру, Детка CRAPZ - Два Грамма Для Обмана CRAPZ - Подружка Позовёт Тусить CRAPZ - В Свете Полуночных Фонарей

Інші поети

Alexia Johnson

@AlexiaJohnsonBosz

Агнія Бурне

@Agnia_Burne

Brisée 彡

@Reinrim

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12942

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2666