В борьбе за собственную ложь.
Дмитрий Недорубко
Когда в борьбе за собственную ложь не замечаешь, как сроднился с маской, ты будто ищешь поводы для встряски и брюхом натыкаешься на нож. Однажды, возомнив себя страдальцем и жертвой бесконтрольных авантюр, ты всё хотел увидеть без купюр, но беглый взгляд нигде не упирался. Упрямый ум нашёптывал на ухо: "Твой голос здесь ещё неутверждён". Ты был этой болезнью заражён, не видя естества за показухой. Когда в борьбе за собственную ложь не замечаешь, как сроднился с маской, ты смотришь с неестественной опаской на то, чего пока не признаёшь.
2022-10-23 14:22:06
2
0
Інші вірші поета
Семя прорастёт. Час предрассветных судорог.
Інші поети
Екатерина Арлей
@Katherine_morningstar
Napsugar_Official
@Napsugar_Official
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9232
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10724