В борьбе за собственную ложь.
Когда в борьбе за собственную ложь не замечаешь, как сроднился с маской, ты будто ищешь поводы для встряски и брюхом натыкаешься на нож. Однажды, возомнив себя страдальцем и жертвой бесконтрольных авантюр, ты всё хотел увидеть без купюр, но беглый взгляд нигде не упирался. Упрямый ум нашёптывал на ухо: "Твой голос здесь ещё неутверждён". Ты был этой болезнью заражён, не видя естества за показухой. Когда в борьбе за собственную ложь не замечаешь, как сроднился с маской, ты смотришь с неестественной опаской на то, чего пока не признаёшь.
2022-10-23 14:22:06
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8215
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844