Семя прорастёт.
Дмитрий Недорубко
Там, где обезличина материя. Там, где ветер водит круговерть. Семя прорастёт и станет деревом, сквозь асфальта каменную твердь. Там, где без зазубренных познаний семя прорывается наружу, без раздумий и без колебаний нужный импульс будет обнаружен. Нет противоречий, как и разницы между семенем и остальным. Семя прорастёт и не останется для природы-матери чужим. Там, где неуместны все сомнения (лишь преграды в череде из проб), без раздумий и без опасений выберешь одну из сотни троп. Сколько будет длится этот срок, что плетётся так неторопливо - семя не просчитывает впрок, принимая явственность порыва. Там, где ветер водит круговерть. Там, где обезличина материя. Семя не задумывает впредь, семя прорастёт и станет деревом.
2022-10-08 15:14:52
3
0
Інші вірші поета
В борьбе за собственную ложь. Час предрассветных судорог.
Інші поети
Marry Dead
@marry_dead
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1240
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8409