Скоро я піду

Рыцарь Времени

Мені здається, скоро я піду Піду від тебе я на дуже довго. І слів тримати в тій душі не зможу я Слізьми вони забиті, може й кров'ю. Мені здається, сліз не бачиш ти Вони закриті в тій душі на віки Холонуть твої ніжнії вуста, Які ще вчора так хотіли літа. Мені здається, в серці пустота Відчуй ненависть, серцю тії бліки Твої, твої гарячії вуста... Хотіли поцілунків й трошки, трошки літа. Мені здається, я згорів в тобі Кохаючи тебе, не маю сили Сказати правду, що моя ти і це все Можливо дурість, тільки треба міру. Мені здається, бачити не хочеш Все з кожним днем ти відкидаєш думку Яку в душі тримаючи, кохала Забути, це є дія не з тяжких. Опанувавши тіло, мовою, так тихо ти сказала.. Пробач мене, та краще ти піди...

2018-07-14 14:28:16

6

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15

15590

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11168