Мама, я стала...
DollAlways
Мама, я перестала писать. Давай откроем за это бутылку вина. Я по жизни начала плясать, Хотя часто под зад даёт она... Мама, кажется, я повзрослела, Я готовлю салаты и хожу в магазин. Мама, наверное, я успокоительного переела, Ведь мне стало плевать на мнение женщин и мужчин. Мама, я стала мудрее! Я сильная, мама, и очень храбра! Передо мной открыты все двери, вернее. Я больше не храню борохла. Мне хочется выкинуть лишнее, Даже из жизни людей. Мама, ты наверное льстишь мне, Но я правда стала умней.
2019-11-30 18:34:26
4
0
Інші категорії
Соціальні Сумні вірші Поеми Радісні вірші Пейзажні Вірші до свят
Інші поети
Miyako-san
@Sakura_san_
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1420
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11446