Я хочу і мушу...
Диана
Я хочу і мушу заткнути всіх, Щоб розум не чув їх слова. Не чути ні машин, ні доріг, Бо лише я собі та голова, Що керує своїми думками, Стримує свої пориви люті Титановими кайданами, Що навіть на ноги взуті. Зайвих емоцій не дозволю, Жахливо то і небезпечно. Випустити все на волю? Я пожалкую, безперечно. (23:00_15.12.2021) Дуже давно не писала і взагалі перестала тим займатись, але цього вечора вилізло оце. Далеко не досконалий.
2021-12-15 21:08:26
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Володимир Мельник
Мені вірш сподобався. Почитав би і ще щось))
Відповісти
2021-12-17 16:47:54
Подобається
Диана
@Володимир Мельник ого, дякую🥺
Відповісти
2021-12-17 16:49:16
Подобається
Інші категорії
Вірші до свят Для дітей Любовні Історичні Для підлітків Соціальні
Інші поети
Vasyl Stewart
@vasylstewart
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12531
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4104